Варівкий, -а, -е. 1) Нерѣшительный.
2) Опасный, требующій осторожности, осмотрительный; сопряженный съ рискомъ. Робота коло машини варівка, —роби і бійся.
Відмащення, -ня, с. Смазываніе нитокъ основы відмасткою (Cм.).
Гибель 2, -бля, м. = гембель.
До-Шпенету, до-шпе́нту, нар. = дощенту. З'їла худоба до-шпенту.
Напада́ти II, -да́ю, -єш, сов. в. напа́сти, -паду, -де́ш, гл. 1) Нападать, напасть. Кожне одбивається, як нападають. На лубенському шляху напали гайдамаки. Напала на Його пропасниця, кашель. Онъ заболѣлъ лихорадкой, кашлемъ и пр. 2) Встрѣчать, встрѣтить, наталкиваться, натолкнуться. Ходив, ходив і таки напав на таких...
Напрями́ти, -ся. Cм. напрямляти, -ся.
Перенизати Cм. перенизувати.
Поскарлючувати, -чую, -єш, гл. Искривить, согнуть (многихъ).
Ростелесувати, -су́ю, -єш, гл. Разорвать на части (животное).
Стібати, -ба́ю, -єш, одн. в. стібну́ти, -бну́, -не́ш, гл. Стегать, стегнуть.