Батечко, -ка, м. Ум. отъ батько. Батюшка. Його батечко питає: що ти, синочку, гадаєш? Да нема роду ріднійшого над батечка. Употребляется какъ слово обращенія къ старшему человѣку. батечку мій! — выраженіе удивления: Боже мой! батюшка мой! Яких то цвітів там не було! батечку мій, та й годі! Часто во мн. ч. батечки! Батюшки! А худоби-худоби, так батечки! свій хутір, лісок, винничка, млинок.
Грішо́к, -шка́, м. Ум. отъ гріх.
Гу́слі, -сел, ж. мн. 1) Гусли. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! На гуслі грає, красно співає. 2) Скрипка. Въ свадебной пѣснѣ: Гусла гудуть, до двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо возьмуть тебе. Гусла загули.... Гуляє князь, гуляють гості, ревуть палати на помості. Ум. Гу́сленьки. гу́слоньки, гу́совки. Та все стиха у гуслоньки грає. Гусовки шмарте до гусевниці.
Зайчи́ця, -ці, ж. = зайчиха. Зайчиця з зайченятами.
Зжува́ти, зжую́, -єш, гл. Сжевать.
Кращіший, -а, -е. Ср. ст. отъ кращий. Над Марусю нема й кралі кращішої.
Лі́карка, -ки, ж. Лѣкарка. Не я лікарка, сам Господь лікар. Ум. лікаронька, лікарочка.
Невиворотний, -а, -е. Трудный для произношенія, неудобопроизносимый. Невиворотна мова.
Письменництво, -ва, с. Писательство; сочинительство; письменность.
Повідстобурчувати, -чую, -єш, гл. Оттопырить (во множествѣ).