Ві́рний, -а, -е. Вѣрный, преданный. Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Ночує ніченьку з вірною дружиною. Без вірного друга великая туга. Прошу тебе, милий, вірними словами. 2) Истинный, дѣйствительный. 3) Правовѣрный. Прохало два вірних одного невірного: дай нам те, що лучче царства небесного. Ум. Вірне́нький, вірне́сенький.
Мерві́ти, -вію, -єш, гл. Приходить въ негодность (о соломѣ).
Мерще́нько нар. Ум. отъ мерщій.
Мишкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Охотиться на мышей (о лисицахъ). 2) Разыскивать, разнюхивать, стараться добыть. 3) Ѣсть выбирая (преимущественно о скотѣ, выбирающемъ среди негодной травы съѣдобную). Тепер скотина не їсть, а мишкує.
Оголити, -лю, -лиш, гл. = обголити.
Пальок, -лька, м.
1) = палець 2.
2) Cм. деркач.
Таємничий, -а, -е. 1) Таинственный. Чули вони дивне таємниче слово.
Хлядрувати, -рую, -єш, гл. Расписывать узорами глиняную посуду. Тра хлядрувати миски.
Хму! меж. = хм!
Шапкобрання, -ня, с. Разборъ шапокъ. Прийшов до церкви на шапкобрання.