Гвоздик, -ка, м. 1) Раст. а) Гвоздика, Dianthus. (Вінки) з гвоздите та чорнобривців. б) мн. Tagetes erecta L. Tagetes patula L. 2) Пряность: гвоздика, caryophyllus aromaticus. Ум. гвоздичок.
Дово́лі нар. Довольно, достаточно. Доволі буде з тебе й карбованця. І вовк на волі та й виє доволі. На волі — плачу доволі. А дідизни було доволі, — вічний покой предкам і дідам. У Мирн. употреблено какъ сущ. въ значеніи: довольство. Замолоду натерпівся всього, — поживи хоч зо мною в доволі.
Жидва́, -ви́, ж. = жидова.
Пеклуватися, -луюся, -єшся, гл. Заботиться, печься о комъ.
Повтанажувати, -жую, -єш, гл. Утомить сильно (многихъ).
Подзеленькати, -каю, -єш, гл. Позвякать, позвенѣть; позвонить.
Пошкитильгати, -га́ю, -єш, гл. = пошкатильгати.
Предузвілля, -ля, с. = предозвілля.
Сипець, -пця, м. Сыпучее тѣло. Земля — сипець, суха. Там кучугури, самий пісок сипець. сипцю да́ти. При постройкѣ плотины засыпать хворостъ чѣмъ-нибудь сыпучимъ. Каторжний жид сипцю не дав греблі, а загатив тільки хворостом.
Убіжський, убізький, -а, -е. Убожескій. У мене справа убізька.