Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Більшити, -шу, -шиш, гл. Увеличивать.
Гря́нути, -ну, -неш, гл. Быстро двинуться, побѣжать, поѣхать. Ой вийду я за ворота, сюди-туди гляну: нема мого миленького, — я додому гряну. Чуб. ІІІ. 169. В мене дочка ледащиця, не ночує дома, як вечір настане, на вулицю гряне. Грин. ІІІ. 200.
Захолоджуватыся, -джуюся, -єшся с. в. захолодытыся, -джуся, -дышся,, гл. Простуживаться, простудиться. Захолодылась дитина та й умерла. Канев. у. Де взявся вітер, буря, дощ лившій — захолодилася вона та й занедужала. МВ. О. 1862. І. 81).
Збро́їця, -ці, ж. = зброя. Гол. IV. 55.
Місте́чко II, -ка, с. Мѣстечко (населенный пунктъ). Круг містечка Берестечка на чотирі милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили. Шевч. 491. Жив собі в містечку круг своїй родини. Чуб. V. 328.
Навскоси́ нар. = навскіс. Харьк.
Паруб'ячий, -а, -е. = парубочий.
Понадбовувати, -вую, -єш, гл. Пріобрѣсть. Сим. 199. Понадбовував добра.
Посукати, -ка́ю, -єш, и -сучу, -чиш, гл. 1) Ссучить (во множествѣ). Чом ти, козаче, поводів не маєш? Ой як не маєш, я ж би ті посукала. Чуб. V. 391. Із його сала свічі посукала. Чуб. V. 1072.
Уростічнар. Въ, разныя стороны, вразсыпную. Турки не стямились да вростич. ЗОЮР. І. 6. Коні, як почують чорта, то вростіч. Стор. I. 124.