Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Буняк, -ка, м. = джміль. Желех.
Викачуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. викачатися, -чаюся, -єшся, гл. 1) Валяться, поваляться, покататься по землѣ. Кінь викачався добре. О человѣкѣ: валяться, поваляться, лежать, пролежать долго. Висплються, викачаються. Мир. ХРВ. 204. 2) Упавъ въ грязь, испачкиваться, испачкаться. Спіткнувсь, упав і викачавсь у барлозі. Мнж. 128.
Дю́рка, -ки, ж. = дірка. Юрку, Юрку, наплюй в дюрку. Ном. № 12718.
Кавуник, -ка, м. Ум. отъ кавун.
Линко́ватий Кінь Лошадь со впавшей спиной, сѣдлистая лошадь.
Милійо́н, -на, м. = миліон. Харьк.
Повизбірувати, -рую, -єш, гл. Собрать все. Черк. у.
Порукувати, -ку́ю, -єш, гл. = заручити. Вх. Уг. 262.
Посварити, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Поссориться. Вже козаки Хмельницького з ляхами барзо посварили. ЗОЮР. І. 224. 2)кого́. Поссорить. 3) — кого. Сдѣлать кому выговоръ, выбранить кого. Треба його посварити, щоб звичайніший був. Його мати посварила, що в мене бував. Грин. III. 300.
Телячий, -а, -е. Телячій. Теляча головка. Шейк. Телячий кожух. Ном. № 8121., Ум. телячі зуби. Молочные зубы. Вх. Лем. 473.