Витупати, -паю, -єш, гл.
1) Протоптать, вытоптать. Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи?
2) Проходить. Цілий день витупала, пораючись.
Зацура́ти, -ра́ю, -єш, гл. Оставить, бросить. Твою дочку хоче брати, мене, бідну, зацурати.
Лісни́чий, -чого, м. Лѣсничій. Бувесь лісничим, а тепер нічим. Плаче бідне... А москалям байдуже, — минули. Воно й добре, та на лихо лісничі почули.
Мизе́рний, -а, -е. 1) Убогій, бѣдный. Смиренного возносить на високість, мизерного із нужди визволяє. 2) Жалкій, несчастный, бѣдственный; ничтожный. Приїхало сюди воно на окономію недавно, таке миршаве, обшарпане, мизерне, замліле. 3) Болѣзненный, худой, тощій. Нігде не видко було ні одного блідого, мизерного лиця.
Ми́шачий, -а, -е. 1) Мышиный. 2) — огонь. Фосфорическій свѣтъ гнилого дерева.
Попороситися, -симося, -ситеся, гл. Родить поросятъ (о многихъ). Всі льохи се попоросили.
Ручина, -ни, ж. Рука. Ой ти, стара непе, та сядь коло мене, заклади ручину та й за пазушину.
Спинати, -на́ю, -єш, сов. в. сп'ясти́, зіпну, зіпнеш, гл. = спиняти, спинити. За ним жінка у погоню — хватає, спинає, серцем називає.
2) Застегивать, застегнуть, пришпиливать, скалывать, сколоть.
Спір, спо́ру, м.
1) Споръ. Ні спору, ні ласки.
2) Спорость, успѣшность въ работѣ. У їх великий спір у молочі. Постаріли ми ще за сі годи, — нема й того спору в руках, що й тоді був.
3) ? То були відьми і збірала спір із жита, щоб не було уроджаю.
4) Астма.
5) Нагроможденныя кучи вскрывшагося и снова смерзшагося льда.
Трийчи числ. = тричи. Трийчи відречешся.