Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Викотити, -ся. Cм. викочувати, -ся.
Звіря́чий, -а, -е. Звѣрскій, звѣриный.
Зем'яни́й, -а́, -е́ = земляний. — серце. Раст. Tuber cibarium. Шух. І. 22.
Крутливець, -вця, м. = крутіж. Вх. Зн. 30.
Маку́луватий, -а, -е. Неповоротливый, увалень. Мнж. 185.
Постояльне, -ного, с. Постойная повинность. Я ж іще плачу й постояльне у поміч, бідним. Кв.
Похлептати, -пчу, -чеш, гл. Похлебать, полокать. Желех. Собака похлептав трохи з миски борщу та й пішов.
Поцмокатися, -каюся, -єшся, гл. Поцѣловаться.
Путь-путь! Ii меж. Призывъ для курей. О. 1862. IX. 35.
Стрімкий, -а, -е. 1) Высокій, тонкій и високій; крутой. Стрімка хата. Канев. у. Цей причілок дуже стрімкий. 2) Стоймя стоящій (о пахоти). Як кидаєш зерно на стрімку ріллю, то зерно западає глибоко. Волч. у.