Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ворожбитство, -ва, с. Гаданіе, колдованіе, чародѣйство. Желех.
Діди́ще, -ща, м. Ув. отъ дід.
Зака́йок, -йку, м. = закальок.
Затру́ювати, -юю, -єш, сов. в. затруї́ти, -рую́, -їш, гл. 1) Отравлять, отравить (кого). 2) Отравлять, отравить, напитывать, напитать ядомъ. 3) Заражать, заразить. Я не хочу, щоб вона в нас ночувала, бо одно дереться, як шкури на собі не порве: ще й нас вошами затруїть. Чернигов. у.
Перепустувати, -ту́ю, -єш, гл. Перестать шалить.
Погибнути Cм. погибати.
Поробити, -блю́, -биш, гл. 1) Сдѣлать (во множествѣ). Понакладали гори скель, ніби так сам Господь їх поробив. Стор. МПр. О6. Поробили собі маленькі списи. ЗОЮР. І. 285. 2) Причинить болѣзнь злой волей или какимъ либо чародѣйскимъ дѣйствіемъ. Мил. 34.
Продзеленькати, -каю, -єш, гл. Прозвенѣть.
Цілитель, -ля, м. Исцѣлитель. Св. Антонію, зубовий цілителю! поможи мені. Чуб. I. 125.
Чу! меж. Крикъ, которымъ прогоняютъ свинью. Чу, а то стопчу! Грин. II. 309.