Відбережний, -а, -е. Съ берега на море дующій (о вѣтрѣ). Одбережний вітер.
Гребти́, -бу́, -бе́ш, гл. прош. вр. гріб, гребла́, гребло́. 1) Гресть (весломъ). Так гребе, що страх, човном. І стали веслами гребти. Гребти́ у ход. Гресть прямо впередъ; з під човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстраго хода. 2) Сгребать (о сѣнѣ). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. 3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Курка що гребе, то все на себе. Кінь гребе копитом.
Любля́та, -ля́т, с. мн. = люб'ята.
Наба́ки́р и наба́ки́рь, нар. Набекрень. Браво сидів, закинувши набакир смушеву шапку. Взяв набакирь писарь шапку.
Перевіяти, -вію, -єш, гл. Перевѣять.
Прикидати, -даю, -єш, гл. Набросать сверху надъ чѣмъ. Закопає було добре в ямі та хащем прикидає.
Сікавиця, -ці, ж. Рыба: Cobitis taenia.
Черепок, -нка, м.
1) Черепокъ. Дарма, що в черепку, аби куриця жарена.
2) Черепъ человѣка. Ум. черепо́чок.
Шершебка, -ки, ж. = шерстебка.
Шляма, -ми, ж.
1) То мѣсто на концѣ доски, которое остается не отдѣленнымъ пилою, а отколотымъ.
2) У человѣка: ключица.