Єднанщи́на, -ни, ж. Мировая, могорычъ при мировой сдѣлкѣ.
Засия́ти, -сия́ю, -єш, гл. = засяти. І світ над ним не засияв вовіки.
Зерни́стий, -а, -е. Имѣющій много зеренъ, имѣющій большія зерна, зернистый. Сей льон зелененький на стебло стеблистий, на зерно зернистий. Жито зернисте. Сей пісок зернистий. Жито на вигноєній землі зернистіще.
Лазній, -я, -є. Въ выраженіи: лазня піч. Та часть печи, на которой просушиваютъ зерно, а зимою спятъ.
Новиця, -ці, ж. ? Будемо ми (пчоли) при саду рої роїти і меди носити у пана господаря у його бортях і в його новицях.
П'їла, п'їл, мн. У кожевниковъ: снарядъ для растягиванія кожи. Части: два четырехгранныхъ другъ другу параллельныхъ бруска — п'їли́ни проходять сквозь концы болѣе толстаго бруска, наз. колода; въ колоді есть мечик, одинъ конецъ котораго на чопу, а другой прикрѣпляется сворінем.
Позакидати, -да́ю, -єш, гл. Забросить, закинуть (во множествѣ). В мене в багато чобіт, що я позакидав нагору. Персні позакидали в воду. Позакидали голови, насилу на їх держались шапки.
Розор II, -ру, м. Углубленіе, образуемое плугомъ послѣ извѣстнаго пріема вспашки, а именно: орати в розор — пахать поле, начиная съ краевъ участка и оканчивая на серединной линіи, гдѣ образуется углубленіе, которое и есть розор.
Торувати, -ру́ю, -єш, гл. Утаптывать, пролагать дорогу.
Укоренити, -ся. Cм. укореняти, -ся.