Балакати, -каю, -єш, гл.
1) Бесѣдовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. балака таке — не своє. Говоритъ вздоръ.
Вербина, -ни, ж.
1) Одно вербовое дерево. Не стій, вербино, роскидайся.
2) Вербовое дерево. Стіни з вільхи та вербини. Ум. вербинка.
Відвітувати, -тую, -єш, гл. Отвѣчать. Питає: «Де ти мою козу дів? — Продав, — одвітує Климець.
Звіри́нець, -нця, м. Звѣринецъ. Добув іще всяких звірів: зайця, ведмедя й лиса — цілий звіринець у себе завів.
Непривітниця, -ці Непривѣтливая женщина. Нашому роду непривітниця.
Сагмал и саґмал, -лу, м. Небольшое стадо молодыхъ ягнятъ съ матками.
Сотішати, -ша́ю, -єш, сов. в. соті́шити, -шу, -шиш, гл. = утішати, утішити. Викинув Іванко половиночку (копи), сотішив дівчину-челядиночку.
Сп'ясти, -ся. Cм. спивати, -ся.
Хлоню Звательный падежъ вмѣсто хлопче, слово ласкательное. А як же ми, хлоню мій, бурлакуючи, справимось? Коли б ти знайшов собі дівчину та одруживсь.