Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Війтівство, -ва, с. Должность війтова.
Запла́ва, -ви, ж. 1) Поемный лугъ. Харьк. у. 2) Плавающіе на рѣкѣ въ половодье дрова, камышъ, щепки и пр. Мнж. 180.
Злуктечко, -ка, с. Ум. отъ злукто.
Клевак, -ка, м. 1) Кирка для разбиванія глины. Радом. у. 2) Клыкъ (свиньи). Вх. Пч. І. 14.
Ноші, нош, ж. мн. Носилки.
Осмілятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. осмілитися, -люся, -лишся, гл. 1) Становиться, стать смѣлѣе, ободряться, ободриться. Вона з ним так скоро осмілилась. Уман. у. 2) Осмѣливаться, осмѣлиться. Рука не зведеться, серце не осмілиться тебе рубати. АД. І. 115.
Писнява, -ви, ж. Пискотня. Тут діти таку писняву підіймають. Волч. у.
Повбезпечувати, -чую, -єш, гл. Обезпечить (о многихъ). Повбезпечували себе... пристановищем. К. Кр. 30.
Попович, -ча, м. Поповичъ, сынъ попа.
Утикати I, -каю, -єш, сов. в. уткнути, -кну, -неш, гл. 1) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить, вонзать, вонзить. Не втикай тут тички. 1 просто в рот кинжал уткнув. Котл. Ен. V. 50. 2) Только сов. в. — кого чим. Ткнуть. Мене неначе ножем уток. Федьк.