Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Боляче нар. Больно. І тут боляче, і там гаряче (о безвыходномъ положеніи). Фр. Пр. 106.
Випростувати, -тую, -єш, сов. в. випростати, -таю, -єш, гл. Выпрямлять, выпрямить; вытягивать, вытянуть. Випростав ти спину од тяжкої ноші. К. Псал. 189. ніжки випростати. Умереть, издохнуть. До вечора й ніжки (півень) випростав. Сим. 216.
Доква́сити, -ся. Cм. доквашувати, -ся.
Лу́па, -пи, ж. Лупа, увеличительное стекло. Ком. II. 89.
Міцні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Крѣпнуть. Міцніє лук в моїй руці потужній. К. Іов.
Потупати, -паю, -єш, гл. 1) Пойти, пойти стуча ногами. Потупали діти. МВ. (О. 1862. І. 91). 2) — що. Оставить слѣды на чемъ, ходя. Ступенці на пісочку знати: русалочки потупали. Г. Барв. 351.
Тесак, -ка́, м. = тесака. Шейк. Ум. тесачо́к.
Умедити, -джу, -диш, гл. Основное значеніе повидимому: усластить медомъ; встрѣчено только въ переносномъ, ироническомъ значеніи о плохомъ приготовленій. На столі окраєць хліба, та так його мудро перепечайка умедила, шо йому й шкоринка на палець одстала. Мнж. 108.
Хлопчак, -ка, м. = хлопець. Канев. у.
Швайкуватий, -а, -е. = швайковитий.