Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Борсуків, -кова, -ве = борсучий Борсукове сало. ЕЗ. V. 171.
Воляка, -ки, м. Большой волъ. К. ЦН. 309. Г. Барв. 245.
Заходитися, -джуся, -дышся с. в. зайтыся, йдуся, -дешся,, гл. 1) Заливаться, залиться плачем, смѣхомъ (преимущественно о дътяхъ). Мил. 33. Чи ти глуха? Аж заходиться дитина кричучи, а вона не чує! — Як зайшлось дитя, дак насилу одхлинуло. — Требашвидче до господи: дитина зайшлась. Г. Барв. 361. То засмієсь, аж зайдеться. То знов заголосить. Федьк. 2) Начинаться, начаться. Од чого-то воно зайшлось, що ти його везла? Рудч. Ск. І. 181.
Надзе́мний, -а, -е. Небесный. В Аллаховій обителі надземній. К. М. X. 46.
Один, одна́, одно́ числ. Одинъ, одна, одно. З одним, Богом на сто ворог. Ном. № 12. оди́н о́дного, одно 'дно́го, оди́н у о́дного, один на о́дного и пр. Одинъ другого, другъ друга, другъ у друга, другъ на друга и пр. Вони один одного покохали. Стор. МПр. 57. Питали один в одного. Єв. Мр. І. 27. Пастухи казали один до 'одного. Єв. Л. II. 15. один по одному. Одинъ за другимъ. ЗОЮР. І. 6. Один по одному лист у гаї осипається. Дещо. Один по одному спішать. Щог. В. 134. одним один. Совершенно одинъ; единственный. Вона була хорошого роду і одним одна дочка у батька дуже багатого. Кв. одно́, в одно́. Не переставая. Ледві додому вернувсь та 'дно стогне. Грин. І. 285. Я її пужалном лущу в одно. Щог. В. 71. все одно. Все равно. А що ж, каже царенко, нам все одно пропадать. Рудч. Ск. не одно́-десять. Не одинъ десятокъ. Не одно-десять навчив парубків пісень московських співати. Кв. одного разу. Однажды. одного ранку, вечора. Однажды утромъ, вечеромъ. Одного ранку... сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути. МВ. ІІ. 4., Ум. одне́нький. Вона у мене одненька. Лохв. у.
Панькати, -каю, -єш, гл. Няньчить, ухаживать. Всяке діло хоче, щоб коло його панькали. Ном. № 11018.
Переслабувати, -бу́ю, -єш, гл. Переболѣть.
Пригрудча, -чати, с. Грудной ребенокъ. Пирят. у.
Фуфалиця, фуфелиця, -ці, фуфеля, -лі, ж. = завірюха. Шух. І. 107. Желех.
Хава, -ви, ж. Челюсть. Желех. Ум. хавка.