Бджолята, -лят, с. мн. = бджоленята. Два млини, три плуги добрі і бджолята має.
Відпаріти, -рію, -єш, гл. Оттаять. Замерзне поріг, а як тільки потепліє, то й відпарів зараз.
Людни́й, -а́, -е́ 1) Людской, свойственный человѣку. Одно, та й те не людно (про дитину). 2) Многолюдный.
Піскозоба, -би, ж. Рыба. Cobitis taenia.
Погононька, -ки, ж. Ум. отъ погоня.
Притужний, -а, -е. Очень тяжелый, обременительный.
Сталь, -лі, ж.
1) Сталь. Дзеркало ясне з твердої сталі.
2) = сталька. Волоки в одну сталь з валу.
Тевкало, -ла, об.
1) Тотъ или та, которые съ жадностью ѣдятъ, производя при этомъ чавканіе. Отсе ще тевкало.
Турмак, -ка, м. Узникъ, сидящій въ тюрьмѣ.
Фуркало, -ла, с. 1) Игрушка: волчекъ. 2) Родъ игрушки: состоитъ изъ а) палочки, б) орѣха свища, срѣзаннаго сверху и снизу и надѣтаго на палочку, в) нитки, намотанной на палочку и пропущенной сквозь дырку свища, г) картофелины, въ которую воткнутъ противоположный конецъ палочки. Держа орѣхъ тремя пальцами лѣвой руки, правою рукою тянутъ за нитку, а потомъ слегка ее пускаютъ, не выпуская изъ пальцевъ; отъ тяжести картофеля нитка сама наматывается на палочку. 3) Снарядъ, съ помощью котораго вспугиваютъ въ саду или огородѣ птицъ или свиней: нѣчто подобное кнуту, къ короткой веревочкѣ котораго привязана дощечка. 4) Годъ женскаго платья. Ум. фуркальце. Дочка Лавися чепуруха в німецькім фуркальці була.