Верховина, -ни, ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. могила-верховина. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ. обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Ум. верховинка.
Викочувати, -чую, -єш, сов. в. викотити, -чу, -тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує з-під повітки віз. Та винесе самопали, викотить гармати.
Злучити, -ся. Cм. влучати, -ся.
Кропець, -пцю, м. = кріп 1.
Ли́понька и липочка, -ки, ж. Ум. отъ липа.
Обселятися, -ляюся, -єшся, сов. в. обсели́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Заселяться, заселиться. Степ обселився. 2) Селиться, поселиться, поселяться. Люде обселилися над річкою. Як там сватались, женились наші чорноморці, обселялись, воювали.
Оселка, -ки, ж.
1) Оселокъ.
2) = веселка.
Розмерзатися, -заюся, -єшся, сов. в. розмерзтися, -знуся, -нешся, гл.
1) Опаивать, оттаять. До первого грому земля не розмерзається.
2) Лопаться, лопнуть отъ мороза, замерзнувъ съ жидкостью. Пляшка з водою стояла в сінях та й розмерзлася.
Цап'юга, -ги, м. Ув. отъ цап.
Челядно нар.
1) Много женщинъ.
2) Много слугъ.