Вірник, -ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный. «Рѣдкій помѣщикъ не имѣетъ вірника изъ жидовъ».
Вугнавка, -ки, ж. = гугнявка.
Зарізя́ка, -ки, м. = зарізака. Як несли покійника біля тюрми, то виводили і зарізяку черкеса.
Колисатися, -шу́ся, -шешся, гл. Колыхаться. Усе чутніш плескавсь та колисавсь Дніпро.
Лада, -ди, ж. Названіе существа, подъ которымъ разумѣютъ древне-славянскую богиню. В веснянках співають про матір Ладу: «Благослови, мати, ой мати Лада, мати, весну закликати».
Полисіти, -сію, -єш, гл. Облысѣть. Пуста голова а ні полисіє, а ні посивіє.
Пооповіщати, -ща́ю, -єш, гл. Извѣстить (многихъ).
Предузвілля, -ля, с. = предозвілля.
Прижилувати, -лую, -єш, гл. Приметать. Щоб гарно пришити, до треба попереду прижилувати.
Смиренний, -а, -е. Смиренный. Смиренного возносять на високість.