Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бавняний, -а, -е. Хлопчатобумажный; ватный, ваточный.
Да́вній, -я, -є. 1) Давній. Се, може, є давній бідний невольник із неволі утікає. Макс. (1849) 45. Вони не так старі, як давні. Ном. № 8645. В давній дуже жив він вік. Котл. 2) Древній, старинный. Дві церкви, — одна мурована висока, друга дерев'яна і давня сильно. МВ. І. 16. В давні времена, як ходив по землі Бог з Петром і Павлом. Чуб. І. 56. Да́вня річ, да́вня давнина́. Давно минувшее. Рудч. Ск. I. 59. 3) Прежній. Давні пригоди боронять від шкоди. Ном. № 1753. Шапка сива, виступка козацька настояща, ще давніх козаків. МВ.
Поєдинцем нар. Поодиночкѣ.
Похалаштати, -та́ю, -єш, гл. Оскопить (многихъ).
Поштарювати, -рю́ю, -єш, гл. Быть почталіономъ, ямщикомъ.
Присилування, -ня, с. Принужденіе. Правда, 1868, стр. 437.
Прищепатися, -паюся, -єшся, гл. = прищеплюватися. О. 1862. І. 59.
Пром'яти, -мну, -мне́ш, гл. Промять.
Сноток, -тка, м. = снота. Чуб. IV. 451.
Хамло, -ла, с. 1) Мелкія вѣтки, прутья. Кабан риється у хамло, а зайчик лізе у кущ. Рудч. Ск. І. 24. Їздили вони в ліс, набрали там на вози хамла і везуть. Драг. 175. 2) м. Неуклюжій, неотесанный человѣкъ. Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде.