Виливати, -ва́ю, -єш, сов. в. вилити, -ллю, -ллєш, гл. Выливать, вылить; изливать, излить. Дешеву юшку на двір виливають, а дорогу поїдають. За карії оченята, за чорнії брови серце рвалося, сміялось, впливало мову. Бач, на що здалися карі оченята, щоб під чужим тином сльози виливать. На Андрея виливають воском, оливом. як з воску вилив. Хорошо, аккуратно сдѣлать вещь.
Да́нка, -ки, ж. То, что дано, даяніе. Обіцянка, а не данка — дурному радість.
Жерля́нка, -ки, ж. Родъ маленькой рыбки. Ум. жерлян́очка. Лети, лети до озера, а в озері жерляночка: бери її вражу дочку, щоб не пила води-роси.
Зажалі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Пожалѣть. Не зажалієш батька в наймах.
Зажва́кати, -каю, -єш, гл. Зачавкать.
Залуна́ти, -на́ю, -єш, гл. О звукѣ: раздаться, огласиться.
З'ї́жка, -ки, ж. = з'їжа. Хиба мала з'їжка?
Коротушка, -ки, ж.
1) Ум. отъ коротуха.
2) Короткая свитка.
Ли́шній, -я, -є. = зайвий. Господи вишній, чи я в тебе лишній.
Пожовтити, -вчу, -тиш, гл. Пожелтить.