Гопцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. 1) Танцовать, плясать, топая. Ріжуть скрипки і бандури, дівчата гопцюють. 2) Скакать (о лошадяхъ). Під гаківницями гопцюють коні.
Живти́, -живу́, -ве́ш, гл. = жити. Тут колись добре було живши нашим, батькам, а нам уже ніколи не прийдеться живти так.
Какарішник, -ка, м. Пѣтухъ, постоянно поющій. Казка про півня какарішника.
Клекавка, -ки, ж. Насѣк. Acridium stridulum.
Клопота, -ти, ж. = клопіт. Гроші невеликі, але клопота. Ум. клопоточка. Та троє дітей покинула, а четверте в сповиточку та на мою клопоточку.
Мишва́, -ви, ж. соб. Мыши. Мишва притихла.
Навощи́ти, -щу́, -щи́ш, гл. = навоскувати.
Ості, -тів, ж. 1) Багоръ, острога для ловли рыбы съ нѣсколькими зубьями. Части ихъ: ости́вно — деревянная рукоятка, лійка — желѣзная трубка, въ которую входить рукоятка; посредствомъ вуха, соединена лійка съ зубами (трезубцемъ), съ зазубцями (зебрами) на каждомъ. ості летучі — тоже, но съ длинной рукояткой, на концѣ которой оставлено два — три ряда вѣтвей. 2) Раст. Cirsium.
Постановляти, -ля́ю, -єш, сов. в. постановити, -влю́, -виш, гл.
1) Ставить, поставить. Постановив їх (воли) серед двора до ясел. Пушку сироту упереду постановляв. І рідня, і діти єсть у його, а нікому хрест постановити. Постановили салдата на кватирю.
2) Истрачивать, истратить. Що придбали ми, — усе за тебе постановили.
3) Постановлять, постановить, сдѣлать постановленіе. Постановила я собі покинути удову бабусю. Старий пацюк кричить, закон постановить.
4) Людьми постановити. Сдѣлать человѣкомъ. Час тебе оженити, людьми постановити.
Ринов, -нви, ж. = ринва.