Гнилий, -а, -е. 1) Гнилой, испорченный. Гнила капуста. Дров нарубав гнилих.
2) Гнилой, гніющій. Гниле болото. Гнила зіма.
3) Гнила кватиря. Третья четверть луны. Гнила кватиря — робить нічого не слід, бо буде порча. Cм. гнилуша.
4) Гниле слово. Скверная брань.
Гуна́ти, -на́ю, -єш, гл. = Лунати.
Замі́с, -су, м. Количество взятой муки, глины и т. п. для замѣшиванья. Дає жінці борошно на заміс.
Зау́шниця, -ці, ж. 1) Серьга. Купив козак Олені заушниці зелені да й почепив до уха. Яка ж гарна псяюха! 2) Лента, перевязываемая отъ одной серьги къ другой и опускаемая на груди. 3) Заушица, опухоль позади уха. Кому чи трястю одігнати, од заушниць чи пошептати, або і волос ізігнать. 4) мн. Жабры (у рыбы).
Повишаровувати, -вую, -єш, гл. Вымыть при помощи мочалки (во множествѣ). Лави гарно віхтем та піском повишаровуй.
Пов'язина, -ни, ж. 1) На хлѣвахъ: жердь вмѣсто лати. 2) мн. пов'язини. Обрядъ повязыванія новобрачной.
Правописний, -а, -е. Относящійся къ правописанію, орѳографическій.
Стягель, глю, м. Часть полудрабка: перекладина, которая укрѣплена въ длинныхъ жердяхъ; такихъ перекладинъ полудрабок имѣетъ двѣ, обѣ вторыя отъ концовъ.
Товкання, -ня, с. Толканіе.
Хворовий, -а, -е. Болѣвшій. Це дитина не хворова: її тільки перехрестили, а вона і вмерла.