Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вінкель, -кля, м. У галицкихъ плотниковъ: угольникъ. МУЕ. ІІІ. 29.
Ґуз, -за, м. Узелъ (на ниткѣ, веревкѣ). Вх. Лем. 408.
Зго́дно нар. Выгодно. Згідніше купити у місті, ніж у селі. Н. Вол. у.
Луто́вий, -а, -е. Лыковый. Постоли лутові. Мет. 382.
Наскочити Cм. наскакувати.
Настрашувати, -шую, -єш, сов. в. настраши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Напугивать, напугать. Цю ніч так мене настрашило: ходить ти й ходить щось попід вікнами. Черниг. у. Я тепер так дивлюся, щоб не було іскри в попелі, бо мене вже настрашило: висипала попіл під пліт та й байдуже; аж вихожу, а з-під плоту курить, — уже займається. Черниг. г. Я свою дочку собаками настрашила, щоб на вулицю не вибігала. Черниг. у.
Побатькувати, -ку́ю, -єш, гл. 1) Побыть посаженнымъ отцемъ, въ качествѣ отца. 2) Поругать, задѣвая въ брани отца. Ще полаяв, побатькував трохи. Мир. ХРВ. 146.
Помежно нар. = помеженно. Жили вони сусідами. У жодного був гарний садок і огород і притулювались вони один до другого помежно. Чуб. II. 658.
Сплющити, -ся. Cм. сплющувати, -ся.
Туж нар. 1) Слѣдомъ. А собака туж за ним. Шейк. 2) Вотъ-вотъ. Аж тут і на дворі туж-туж уже світає. Г. Арт. (О. 1861. III. 84).