Жни́ця, -ці, ж. = жнія. Ум. жни́чка.
Заде́рти Cм. задирати.
Зашолуди́віти, -вію, -єш, гл. Запаршивѣть.
Канархати, -хаю, -єш, гл.
1) Пѣть на клиросѣ. Бил. Нос.
2) Говорить невнятно, въ носъ.
Лю́бка, -ки, ж. 1) Милая, дорогая. Ой мамко любко! моя мамочко! 2) Возлюбленная. Добри-вечір, мила, добривечір, любко! Оженися, мій синочку, візьми собі любку, цілуй її, милуй її, як голуб голубку. 3) Раст. а) Orchis latifolia. Cм. лю́бжа. б) Orchis sambucina, — purpurea. в) мн. любки. Раст. Orchis militaris. Зілля таке: любки зветься. Як хоче дівчина, щоб парубок любив, так у чому небудь і дає йому тих любок. Ум. любонька, любочка. О, да який же вінок ваш красний, сестро! да який оке красний! Сестронько-любонько, коли ж ви його візьмете? Діти помітили, жалують мене: тіточко-любочко! чого ви журитесь?
Назуби́ти, -ся. Cм. назублювати, -ся.
Підозренний, -а, -е. Заподозрѣнный, подозрительный, вызывающій подозрѣніе. Се вже я чув у самому городі Острозі від людей статечних, мовляв, віри годних і не підозренних.
Поїздовий, -а, -е. Относящійся къ свадебному поѣзду. Пісні поїздові співають дружки і свашки.
Поховатися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Спрятаться (о многихъ). Духом, як миші, поховались козаки у ту нору.
Ціпун, -на, м. = ціпуга. Старий ціпуном потягав мене і по спині, і по руках.