Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Зятенько, -ка и зя́течок, -чка, м. Ум. отъ зять.
Китичний, -а, -е. Относящійся къ кисти. китичний сотник. Китишний тим звався сотник, що китиця в його була коло шаблі. О. 1861. XI. Кух. 29.
Кузьком сидіти. Сидѣть на корточкахъ, сгорбившись. Як сісти навпочіпка та ще згорбитись, то се буде кузьком сидіти.
Нагні́ватися, -ваюся, -єшся, гл. Разсердиться, разгнѣваться. Нагнівався мій миленькій та й до мене не говорить. Чуб. V. 1189.
Позапліскувати, -кую, -єш, гл. Прибить поверхность почвы дождемъ (во множествѣ). Дощі позапліскували землю. Зміев. у.  
Позатопляти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Затопить водою (во множествѣ). Не клади гнізда у вершині Дністра: у вершині Дністра вода прибуває, вона тобі жалю понаробляв, вона твої дітки позатопляє. Чуб. V. 876. 2) Затопить (печи).
Порозгризати, -за́ю, -єш, гл. Разгрызть (во множествѣ).
Розмолотити, -лочу, -тиш, гл. Размолотить. Ми тебе, бишиху, ціпами розмолотимо. КС. 1583. VІІ. 587.
Самодруг, -гого, м. Вдвоемъ пребывающій, самодругъ. Вх. Зн. 62.
Старогрецький, -а, -е. Древнегреческій. Старогрецька віра. К. ПС. 48.