Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білявіти, -вію, -єш, гл. Становиться бѣлолицымъ, бѣлокурымъ.
Зав'Я́лий, -а, -е. Завялый, завявшій, увядшій. Мир. Пов. II. 76.
Заклю́кати, -каю, -єш, гл. Запутать, спутать. (Самборщ. въ Галиц.). Вх. Зн. 26.
Зводи́тель, -ля, ж. 1) Обольститель. 2) пт. Крапивникъ, Troglodytes parvulus. Вх. Лем. 418.
Змирщина, -ни, ж. Мировая сдѣлка; примиреніе. Простила мені теща та й змирщину пити. Грин. II. 179.
Кущитися, -щу́ся, -щи́шся, гл. Куститься (о хлѣбѣ). Херс.
Найсампе́ред нар. = насамперед.
Полом'яний, -а́, -е́ Пламенный. Полом'яне я духом бачу море. К. ЦН. 178.
Потопати, -паю, -єш, гл. Пойти, побрести. Ледве потопав. Рудч. Ск. І. 3.
Скручувати, -чую, -єш, сов. в. скрути́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Скручивать, скрутить, связать. Скрутити вас треба залізними обручами. Левиц. Пов. 322. 2) Сворачивать, свернуть. Скрутив цигарку. Харьк. 3) Поворачивать, поворотить. Скручують (гонять кружком) отару в коші. О. 1862. V. Кух. 30. 4)голову, в'язи кому. а) Свернуть голову, шею. Оттак я йому головку скрутив. Ном. № 939. Іди к чорту, а то я тобі й в'язи скручу. Г. Барв. 531.чому. б) Разбить, сломать что.