Висвистувати, -тую, -єш, сов. в. висвистати, -щу, -стиш, гл.
1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, яті зна.
2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку.
Духну́ти Cм. духати.
Кайора, -ри, ж. Плоскодонная лодка.
Клобучі мн. Валенки.
Леда́що, -ща, с. 1) Лѣнтяй. Ой роблю я, роблю, — робота ні за що: люде кажуть і говорять: сирота ледащо. Ледащо неробоче. 2) Негодникъ, негодница, безпутный, безпутная. Добрий доброго слова боїться, а ледащо й побою не бюїться. Люде серця не спитають, а скажуть: ледащо. Пуститися в ледащо. Сдѣлаться негодникомъ. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас, звести ні на що? 3) О предметахъ: плохой, негодный, дрянной. Зіма! кожуха нема, чоботи ледащо і їсти нема що.
Наговори́ти, -ся. Cм. наговорювати, -ся.
Надуши́ти Cм. надушувати.
Непорухомий, -а, -е. = нерухомий.
Поруйнувати, -ну́ю, -єш, гл. Разрушить (во множествѣ).
Сутки 1, -ток, ж. мн. Сутки. День і ніч — сутки пріч.