Битий, -а, -е. 1) Битый. Каже дитина, що бита, та не каже за що. битий ходиш. Вотъ-вотъ будешь побитъ. Битий ходиш. — от-от-от попоб'ють. я в тім не битий. Я этому не учень, я этого не знаю. 2) О дорогѣ: торный, укатанный. Ой як вийдеш на битий шлях, слізоньками вмиться. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. 3) Печатный. Я розбіраю тільки бите письмо, а скорописі не вмію. 4) О монетѣ и металлѣ: чеканенный, кованный. Битії таляри. При боці шабля у Дамашку бита. Без битої голої копійка. 5) бита підлога. Полъ изъ бревенъ. Ум. битенький.
Віяти, -вію, -єш, гл.
1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії.
2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи.
3) Вилять. Пес віє хвостом.
Запоро́ха, -хи, ж. Пылинка, попавшая въ глазъ. Запорохою в оці муляє. Й Солоха не запороха.
Марти́н, -на, м. Птица: мартынъ, рыболовъ. В небі крутилися білі мартини і чайки.
Періщити, -щу, -щиш, гл.
1) Бить, сѣчь, стегать. Хрестять Лейбу знову: періщили, перещіли, аж пір'я летіло.
2) О сильномъ дождѣ: падать крупными каплями.
Позасинати, -на́ємо, -єте, гл. Заснуть (о многихъ). Позасинали ченці, а Танський не спить.
Покатати, -та́ю, -єш, гл.
1) Покатать, повозить.
2) Быстро поѣхать. Гервасій покатав льодом, тільки паламар поньокує.
Причепа, -пи, об. Придира, назойливый, привязчивый человѣкъ. Оце причепилась причепа. Уже і сяк, і так мостить, щоб одкаснулась причепа.
Розгидити, -джу, -диш, гл. Сдѣлать гадкимъ, испортить. Так розгидили старшину і старосту, що й слова не кажи, а то битиме.
Самбірка, -ки, ж. Раст. Salix purpurea L.