Близький, -а, -е.1) Близкій. Сусіди близькії, вороги тяжкії. Близький родич. Ум. близенький, близесенький.
Вибігати I, -гаю, -єш, гл.
1) Исходить, бѣгая. Наймичка вибігала (шукаючи) увесь куток. Довелось скрізь вибігать по хатах, шукаючи.
2) Пробѣгать извѣстное время. Не багато він бігав, а рік вибігав вовком.
Запуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. запусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Впускать, впустить куда; вгонять, вогнать (о скотѣ). А ми просо засієм, засієм! — А ми стадом запустим, запустим. 2) Пускать, пустить въ ходъ. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. 3) Запускать, запустить, погружать, погрузить; вонжать, вонзить. Як на ляха козак налітав, в нюю спис запускав. 87. 4) — чим що. Подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. Горілка була у пляшці наче запущена перчівкою. 5) Запускать, запустить, оставить безъ присмотра, въ небреженіи. Одна ка запустила діжу, шо вона й на діжу не похожа: около і в середині... позасихало тісто. Байрачок той колись, видно, і хорошенький був, тілько потім запустили. 6) тереве́ні запусти́ти. Начать болтать.
Пазити, -зю, -зиш, гл. = пазати. Пазь своє!
Позбуджатися, -джаємося, -єтеся и позбуджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Проснуться (о многихъ). Позбуждалися, поставали.
Понадсипати, -па́ю, -єш, гл. Надсыпать (во множествѣ). Мабуть понадсипаю потроху пір'я з подушок, а то мати такі тугі понасипали.
Понура, -ри, об. 1) Угрюмый человѣкъ, человѣкъ смотрящій внизъ. Ходив собі понурою. За ними йшли святі понури, що не дивились і на світ. Сидить собі як понура, ні на кого й не дивиться. 2) Въ загадкѣ: свинья.
Припозивати, -ва́ю, -єш, сов. в. припозвати, -зву, -ве́ш, гл. — позовом. Привлекать, привлечь къ суду.
Розворювати, -рюю, -єш, сов. в. розворити, -рю, -риш, гл. — во́за. Отдѣливъ въ возу передокъ отъ задка, снова ихъ соединить длиннымъ шестомъ и такимъ образомъ удлинить возъ — для перевозки напр. срубленныхъ деревьевъ, досокъ и пр.
Сальце, -ця, с. Ум. отъ сало.