Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Визвіл, -волу, м. Освобожденіе. Щеня припне на мотузочці... Воно вищить, задравши голову, визволу просить. Г. Барв. 279.
Відмірати, -раю, -єш, сов. в. відмерти, -дімру, -реш, гл. 1) Умирать, умереть, перемирать, перемереть. Більш як двісті чоловіка сього року відмерло в нашій волості. Багато бджіл повиприскало й одмерло. Васильк. у. 2) Обмирать, обмереть и потомъ снова возвратиться къ жизни. Було, послі почую, що люде одмірали. Чому в нас не одмірають? Я пішла б роспитала про свого (покійного) дідуся. Г. Барв. 362.
Гонки́й, -а́, -е́. 1) = Гінкий. Тонка, гонка ще й висока, листєм широка. Грин. ІІІ. 199. 2) Быстрый (о лошади). Коні гонкі як вітер. Рк. Левиц.
Дерча́к, -ка́, м. Насѣкомое изъ породы кузнечиковъ.
Кавалерія, -рії, ж. 1) Кавалерія. З молоду служив я в воєнній, в кавалерії ще. Стор. 2) Орденъ. Дав звістку, що почепили йому кавалерію. Стор.
Невправка, -ки, ж. Невозможно справиться съ чѣмъ.
Поґаздувати, -ду́ю, -єш, гл. Похозяйничать.
Попідвереджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Подорваться (о многихъ). Це вони в економії попідвереджувалися, п'ятипудові чували тягаючи. Славяносерб. у.
Теліпання, -ня, с. Болтаніе, качаніе.
Широколистий, -а, -е. Широколистый. Широколистії тополі. Шевч. 325.