Дощ, -щу́, м. Дождь. З малої хмари великий дощ буває. Мокрий дощу не боїться. Червона калино, чого почорніла: чи вітру боїшся, чи дощу бажаєш? дощ аж пи́щить, дощ як відром іллє́, дощ як з ко́новки. Сильный дождь. дощ — як крізь си́то. Мелкій дождь. ку́рячий дощ, з со́нцем дощ, свинячий дощ, сліпи́й дощ. Дождь сквозь солнце. Ум. до́щик, до́щичок. Дощику, дощику! зварю тобі борщику в новенькому горщику, поставлю на дубочку: дубочок схитнувся, а дощик линувси — цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою. Ой дощику-накрапайчику, накрапай! Ув. дощи́ще.
Запро́сини, -син, ж. мн. Приглашеніе.
Оклепати, -паю, -єш, гл. = околотити 1.
Онавісніти, -ні́ю, -єш, гл. Надоѣсть. Вже він трохи й онавіснів мені: тільки й мови, що він, тільки й думок, — надокучило!
Парубіка, -ки, м. Молодой парень. Був парубіка в тому селі вбогий. Охрім догадливий був парубіка. Ум. парубічка.
Побивачка, -ки, ж. = побивач.
Погромадити, -джу, -диш, гл.
1) Погресть. На граблі, погромадь іще ти.
2) Сгресть. Сіно вже погромадили.
Пообрівнювати, -нюю, -єш, гл. Обравнять (во множествѣ).
Сінечки, -чок, мн. ум. отъ сіни.
Фоскати, -каю, -єш, гл. Фыркать.