Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ґел! меж., выражающее крикъ гусей. Аф. 357.
Запроха́ти Cм. запрохувати.
Кигиця, -ці и киги́чка, -ки, ж. = кигитка. Желех.
Маршува́ти, -шую, -єш, гл. Маршировать. КС. 1882. V. 353.
Нехлюя, -люї, ж. Неряха.
Оборожень, -жня, м. = Оборожина. Желех.
Панахидник, -ка, м. Служащій панихиду. Оце канючить, наче панахидники в проводи.  
Позичати, -ча́ю, -єш, сов. в. позичити, -чу, -чиш, гл. 1)у кого. Занимать, занять, брать, взять въ долгъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. Мет. 12. 2) — кому. Одолжать, одолжить кому, давать, дать въ долгъ. Одна бере і другим позичає, а друга не бере й другим не дає. Ком. II. 50.
Просурмити, -млю, -миш, гл. Протрубить.
Хортиця, -ці, ж. Борзая сука. Навела хортиця хортенят. Грин. II. 263.