Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відбріхуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. відбрехатися, -шуся, -шешся, гл. Отдѣлываться ложью, оправдываться, оправдаться при помощи лжи, вывернуться изъ бѣды ложью. Прийшовши додому, тяжко їй було відбріхуватись перед матір'ю, що не принесла ягідок; бо зроду не брехавши ні в чім, не знала як і викрутитись. Кв. І. 45. Брехнею не відбрешешся. Ном. № 6796.
Ди́ндати, -даю, -єш, гл. 1) Шататься. 2) Качать ногами.
Забу́ртатися, -таюся, -єшся, гл. Зарыться. Вх. Уг. 238.
Маткови́й, -а́, -е́ матковий м'яч, гілка маткова = матка 7. Ив. 28. КС. 1887. VI. 458.
Мо́кро нар. Мокро. Ум. мокренько, мокре́сенько.
Настіж нар. Настежь. І сіни й хата перед тобою настіж. К. ЧР. 222.
Недбалість, -лости, ж. 1) Нерадивость, нерачительность, небрежность. Аже ж Петро своєю недбалістю пропав. Канев. у. 2) Беззаботность, безпечность. Чуб. І. 270.
Прикоренитися, -нюся, -нишся, гл. Прикрѣпиться корнями.
Уповивання, -ня, с. Обматываніе, заворачиваніе, пеленаніе. Шейк.
Чавун, -на, м. 1) Чугунъ. 2) Чугунный горшокъ. Чавун з окропом. Ком. II. 18. Ум. чавунець. Драг. 425.