Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відхідливий, -а, -е. Легко успокаивающійся, отходчивый. Він хоч сердитий, та відхідливий. Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду. Г. Барв. 273.
Гу́тисько, -ка, гути́ще, -ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ стекляный заводъ. Желех.
Дба́лий, -а, -е. Рачительный, старательный, заботливый. А тим часом у дбалої господині-паніматки вже й обід постиг. Левиц. І. 174.
Жи́жка, -ки, ж. 1) Ум. отъ жижа. 2) Подколѣнокъ, поджилка. Як глянув на неї дід, то аж жижки в його затрусились. Стор. I. 101. Аж жижки дріжать. Ном. № 5040. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задріжали. Котл. Ен. І. 20. креса́ти в жи́жку. Танцуя, пяткою касаться икры. Ном. № 14133. 3) Раст. Жигавка. ЗЮЗО. І. 140.
Захлыпатыся, -паюся, -єшся с. в. захлыпнутыся, -пнуся, -нешся,, гл. = захлынатыся, захлынутыся. Аж пирхае, аж захлипаеться проклятий. ЗОЮР. II. 30. Положи бо шапку!... захлопнувшись з горя... говорить бабуся. Г. Бара 504.
Збива́ння, -ня, с. 1) Сбиваніе, сколачиваніе. Шух. І. 182. 2) Сбиваніе, сшибаніе. Збиванням тільки дерево збавиш, — труси яблука. Харьк. 3) Возмущеніе (воды). 4) Пахтанье (масла).
Маня́к, -ка́, м. и маня́ка, -ки, ж. 1) Чучело. А ще б'ють тетерюків на маняки. 2) Вѣха. Багацько снігу, але дарма! Маняки є шляхом, то потраплю. Канев. у. 3) Призракъ, привидѣніе. Боюсь сіх відьом да маняк. ЗОЮР. II. 42. 4) Статуя? Баня (церковна) виведена зкругла — гранчаста, — одна гранка більша, а друга менша, і на кожній більшій гранці вікно, а на меншій — замісць вікна, маняк з чорного мармуру. Св. Л. 25.
Паскуда, -ди, об. Брань: дрянь, пакостникъ. Ламайте двері, поки вийде старий паскуда. Шевч. 136.
Пухнатий, -а, -е. 1) Пушистый. 2) Рыхлый, мягкій. Гарні пироги вдалися, пухнаті. Пирят. у. Пухната булка. Козел. у. 3) Полный, жирный. Козел. у. (Жінка) така пухната, мов пампушок. Гн. II. 27. Ум. пухнатенький. Чотирі донечки: височенькі, пухнатенькі і чорнобривенькі. Гол. III. 461.
Славетний, -а, -е. 1) Знаменитый, славный. Левч. 148. 2) Достойный, достойный уваженія. Всякому стало розумно, який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю з її семєю поетичньою. К. Опов. 119. Какъ эпитетъ міщанина въ прежнее время: уважаемый. К. ЦН. 215. КС. 1882. VII. 153.