Запи́тувати, -тую, -єш, сов. в. запитати, -ті́ю, -єш, гл. Спрашивать, спросить. Прийшли, запитуємо попа — що візьме за вінчання. Запитай, матінко, усіх нас, де твоє дитятко бувало.
Обмислити, -слю, -лиш, гл. Снабдить. Ми тебе і хлібом, і одежою обмислимо. На попа за се козацтво нарікало... Роковщиною його не обмисляло.
Перекидько, -ка, м. = перекинчик.
Супочивок, -вку, супочи́нок, -нку, м. Отдыхъ, отдохновеніе, успокоеніе. Дай ти, Боже, Николайку, легкі спочивки. Чорним очам спання нема, ніжкам супочинку.
Укладальник, -ка, м. = кладільник.
Факля, -лі, ж. Факелъ. Приходить туди з лихтарнями та факлями.
Хорошитися, -шуся, -шишся, гл. Прихорашиваться.
Цареня, -няти, с. Дитя царя. Де царь подівав царенята.
Чути, -чую, -єш, гл. 1) Слышать. Чуєш, що дзвонять, та не знаєш, в якій церкві. Я не чула, що ви казали. Чуй! чуй! Слушай! слушай! 2) Чуять. Де мед чує, там ночує. Не будем ми, серце, в парі, душа моя чує. 3) Чувствовать. На землі горе, бо на їй, широкій містечка нема тому, хто все знає, тому, хто все чує. 4) Какъ нарѣчіе: слышно. Клект орлячий з під хмари чути.
Шаповальня, -ні, ж. Шерстобойня.
