Буддень, -дня, м. Будень, рабочій день. ....мені не вілен світ ні в буддень, ні в свято. Про буддень. Для будня, въ будень. Ця спідниця вже нехай про буддень буде. Вона тії сережки про буддень зносила.
Калюх, -ха, м.
1) Брюхо, собств. задній проходъ, а во мн. ч. — кишки.
2) Желудокъ молодого ягненка или теленка, который не употреблялъ еще никакой пищи, кромѣ молока матери.
Куток, -тка, ж.
1) Уголъ внутренній. Душі грішників пищать, як курчата, та ховаються по всіх кутках. Я оступилась та й сіла в кутку.
2) Часть, сторона (села). Ой вечеряй, моя мати, коли наварила, а я піду на той куток, де дівчина мила. Одна вулиця на однім кутку співала одну пісню, а десь дамко друга й третя. Ум. куточок.
М'я, ме́ння, с. Имя. Дали йому м'я — святого Христа.
Непочатий, -а, -е. Неначатый, нетронутый. Непочатою водою мийте біле тіло.
Нетяга, -ги, м. Бобыль, бѣдняга. Чи нема де якого нетяги? На козаку, бідному нетязі три сиром'язі, опанчина рогозовая, поясина хмеловая. На козаку, бідному нетязі, сап'янці — видні п'яти й пальці, де ступить — босої ноги слід пише. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має; вона дощем покрита, а вітром на славу козацьку підбита. Ум. нетяженька. Нетяго, нетяго, нетяженько моя! де заслужчина твоя? Ув. нетяжище. Струни мої, струни золотії! заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха.
Повиплоджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Виплодиться, вивестися (о многихъ).
Почки, -чо́к, ж. мн.
1) Внутренности (тѣла).
2) Зернышки тыквы.
Хапаний, -а, -е. Краденый. Хоч латане, аби не хапане. Віддай, каже жінка, на церкву отой хрест, може він хапаний.
Штил, -ла, м. Ударъ. Так не догнав, так навкидяча кинув кийка, — доброго штила в спину дав.
