Докона́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Довести до послѣдней крайности, доканать. Я знаю, братці, рознеслась чутка, що вороги Лисенка доконали, закатували голодом в темниці. 2) — свого́. Добиться, достигнуть какой либо цѣли. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Мушу доконати свого. 3) — свого́ сло́ва. Сдержать свое слово. А чому ж ти свого слова не доконала? Казала, що зробиш та й ні. Ти, Марусю, неправду сказала, свого слова та й не доконала.
Живої́д, -да, м. Живьемъ съѣдающій, — говорится о зломъ, безжалостномъ человѣкѣ. Чому мене не віддали куди инше, а в сю прокляту свинарію, під сих живоїдів?
Захлюпотати, -чу, -тышъ, гл. Заплескать. Лыны захлюпоталы у води у горшку пидъ лавкою.
Кірка, -ки, ж. Ум. отъ кора. 1) Кожица, корка плодовъ. На запіканку корінькову купив кубеби, калгану... і свіжу кірку із лимон. 2) Сандалъ. Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. 3) Подборъ, каблукъ. Убере було мене дядина, в дрібушки поплете, стьонжки до кірок попустить.
Невиводний, -а, -е. и невиво́дній, -я, -є. 1) Неисчерпаемый, постоянно имѣющійся.
2) Постоянный, всегдашній. У нас гульня невиводня. Невиводний гість.
Погарь Мѣсто, на которомъ сожженъ лѣсъ.
Портянка, -ки, ж. Сукно съ основой изъ пеньковыхъ нитокъ.
Провірчувати, -чую, -єш, сов. в. провертіти, -рчу, -тиш, гл. Просверливать, просверлить, пробуравить. Провірчуй дірку в дошці отим великим свердлом.
Рахубно нар. Разсчетливо, обдуманно. Я бачу, що він не рахубно робить — продає святці жиду.
Ряндавий, -а, -е. Оборванный, рваный, въ лохмотьяхъ. Ряндава кошуля.
