Верховий, -а, -е. 1) Верховой. Да сто коней верхових, а сімдесят возових.
2) с. м. Верховой; всадникъ. Послали верхового, щоб подав звістку. Дали проїхати верховим і ридванові.
3) верховий вітер. Сѣверовосточный вѣтеръ.
4) верхові вила. Вилы, которыми подаютъ сѣно на высокіе стоги и скирды.
5) верхова хата. Хата съ соломенной крышей, въ противоположность землянкѣ.
6) — хвиля. Гарасько ж на талан і диво якось до берега прибивсь. Чи з ломом він туди заплив, чи хвиля верхова прибила?
Димни́ця, -ці, ж. 1) = Димарь. 2) = Димна. Ум. Димничка.
Насміхатися, -хаюся, -єшся, гл. = насміхати. Насміхалися з його. Із матки старенької насміхається.
Попідкручувати, -чую, -єш, гл. Подкрутить (во множествѣ).
Святиця, -ці, ж. Святая, угодница божія. Свята святиця, небесна цариця.
Спородити, -джу, -диш, гл. Родить. Спородила мене матінка.
Сторожність, -ности, ж. Стороженье, карауленье. Посадимо ми, братця, (на вози) по семи молодців, а по восьмому поганялчику, по дев'ятому кашоварничку, а по десятому для сторожности.
Тоя, то́ї, ж. Раст. a) Aconitum Napellus L. Aconitum variegaturn. б) — польова. Geranium sanguineum. в) — лісна. Lysimachia vulgaris. У городі зіллє-зілле, за городом тоя, проси, любко, щире Бога, щобись була моя. Тою, одолан і бідрич над Прутом вважають за помічні від мору.
Тямувати, -му́ю, -єш, гл.
1) Имѣть способность.
2) Помнить.
Уліпити Cм. уліплювати.