Гайний, -а, -е. 1) Мѣшкотный, медленный. Гайна робота.
2) = гаєвий. Повій, вітре гайний.
Запла́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Козак з біди не заплаче. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. 3) — кого́. Причитаньями и плачемъ какъ по мертвому уморить. Встрѣчено у Г. Барвинокъ: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: «Умри, Галю, ми по тобі голоситимем». Та́ з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки... (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає... а у їй і духу нема.
Иршлиця, -ці, ж. Оторочка на тулупѣ изъ смушка или сурковаго мѣха.
Ло́пати, -паю, -єш, гл. 1) Стучать, хлопать. 2) Ѣсть, жрать. Старому чоловікові та лопати у піст скоромне.
Неспособний, -а, -е. 1) Непригодный. 2) Находящійся не въ силахъ, не въ состояніи сдѣлать что.
Опалубити, -блю, -биш, гл. Хватить палкой, ударить.
Переварити, -ся. Cм. переварювати, -ся.
Полонити, -ню́, -ниш, гл.
1) Плѣнить.
2) Дѣлать проруби во льду.
Прилипати, -па́ю, -єш, сов. в. прили́п(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Прилипать, прилипнуть.
2) Приставать, пристать. Прилип до мене, як шевська смола до чобота.
Шкорух, -ха, м. Рябина.