Гисторія, -рії, ж. = історія. Українська гисторія.
Доби́ччаний, -а, -е. Скотный, скотскій. Як воробець нап'єся в Воведенію в добиччанім сліду води, то сл напасе худоба до Їр'я трави.
До́йка, -ки, ж. Мамка, кормилица въ Угорщинѣ.
Змочи, змо́жу, -жеш, гл. = змогти.
Клепати, -па́ю, -єш и клеплю, клеплеш, гл.
1) Ковать. Коваль клепле, поки тепле.
2) Отпускать косу. Тне косарь, не спочиває. Не клепає коси. Де теє ще у Бога літо, а він уже косу клепа.
3) Бить, звонить в колотушку.
4) Бить. Як почав він мужика то в той висок, то в сей — клепа, клепа — йому, сердешному, аж очі помутились, а той клепа. о) Клеветать. Поніміють, що клепали, гордим серцем промовляли.
6) клепати язиком. Говорить вздоръ.
Ле́жачки нар. Лежмя, въ лежачемъ положеніи.
Политися, -ллю́ся, -ллєшся, гл. Политься. Слово полум'єм взялося, і з мовчання, сумування мов той бистрень полилося. Кров полилася.
П'ять, -тьо́х числ. Пять.
Розсипний, -а, -е. Разбросанный. Розсипна наша волость.
Чорнити, -ню́, -ниш, гл.
1) Чернить, красить въ черный цвѣтъ. Та й купили білила, ще й чорного чорнила... дівчатам запаски чорнити.
2) Поносить.