Буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла.
Жере́льце, -ця, с. 1) Ум. отъ жерело. 2) Горлышко бутылки.
Загне́сти, -нету, -теш, гл. — тісто. Замѣсить тѣсто.
Зви́чений, -а, -е. Пріученный. У неї потно діти звичені. Вони до сього звичені.
Певен, -вна, -не = певний. Як що зробиш, парубче, своє діло як слід, — тоді я буду певен і знатиму, що все у гаразді.
Півнячий, -а, -е. Пѣтушій.
Підбасовувати, -вую, -єш, гл. — кому. Поддакивать кому, подольщаться къ кому.
Полонь, -ні, ж.
1) = полон. Не дай, Спасе, у неволю, у полонь мені упасти.
2) = полин.
Сімка, -ки, ж. Семерка (въ картахъ). Щось дивиться козирною сімкою.
Утарабанити, -ню, -ниш, гл. Втащить, вбросить. Втарабанили б у воду. Втарабанила вона в діжу і житного (борошна).