Вилітати, -таю, -єш, сов. в. вилетіти, -лечу, -тиш, гл.
1) Вылетать, вылетѣть. Ластівки вилітають, годину обіцяють. Вилітали запорожці на лан жито жати.
2) Взлетать, взлетѣть на что. Курча часто вилітає на квочку.
Дрівітня, дрівотня, дрі́вутня, -ні, ж. Бревно, на которомъ рубятъ дрова, а также и мѣсто, гдѣ оно находится. Хлопці щось робили та й покинули сокиру, устромивши у дрівотню. На дрівітні дров ні поліна. А турки, що тріски на дрівітні, валяються кучами. Чи пересуне що, чи переложить, а сама зирк із комори на дрівотню.
Зелепу́га, -ги, ж. и зелепу́ш, ша, м. 1) Незрѣлыя вишни. 2) Порода зеленоватыхъ сливъ.
Одіржини, -жин, ж. мн. Очески конопли, остающіеся на гребнѣ или крючкахъ при расчесываніи.
Озюм, -му, м.
1) Изюмъ.
2) Городъ Изюмъ. Летіла зозуля, зозуля, з инчого города, з Озюма.
Освіта, -ти, ж. Образованіе, просвѣщеніе. Великою працею доходить чоловік освіти. Освіту народню скрізь роспростер. Не науки бажалось для дочки, не освіти.
Прикро нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Прикро сірий. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. 8) — дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька.
Рісити, -рішу, -сиш, гл. = рісувати.
Стукотати, -чу́, -тиш, гл. Стучать. Стукотить — грімотить, мов сто коней біжить.
Уторливий, -а, -е. .? вторлива ганна — то в'яне, то гарна.