Виполоски, -ків, м. мн. Грязная вода отъ мытья, помои.
Вовкун, -на, м. = вовкулака. Теща зробила зятя вовкуном.
Глейок, -йку, м.
1) Ум. отъ глей.
2) Смѣсь охристой глины съ пескомъ (красящее вещество).
Гру́бий, -а, -е. 1) Толстый. Грубе дерево. Дай голому сорочку, а він каже, що груба. Було собі два попи здорових і грубил. Груба. Беременная. Жінка груба. 2) Грубый. Як що грубе скажеш.... 3) Груби́й. Плохой. Изъ уваженія къ «свято́му хлі́бу» очень часто выражаются: груби́й хліб вмѣсто пога́ний. Як де на лупах, то й добрі жита, а на царині — і Боже, які грубі. Сравн. степ. гру́бший и грубі́ший.
Заві́жкати, -каю, -єш, гл. Завозжать. Завіжкав коні.
Збірани́на, -ни, збірани́ця, -ці, ж. 1) Собираніе, сбираніе. 2) Собранное; собранное отовсюду. Тут усякі діти: і мої, і сусідини — збіраниця.
Лоша́к, -ка́, м. Двух- или трехлѣтній жеребенокъ, кастрированный. Горе козакові: нема сіна лошакові. Ум. лошачо́к.
Похнюпий, -а, -е. Опустившій голову, угрюмый.
Присипка, -ки, ж. Порошокъ, которымъ присыпаютъ что-либо, — присипка, напр., для выдѣлываемыхъ кожъ.
Скурвай, -вая́, м. = скурвий син.