Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бакир 1
Ет меж. 1) = ат! Посидьте, каже чоловік, у мене на лаві, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь. — Ет, ще вигадав прощаться! Ходім! Рудч. Ск. ІІ. 23. 2) Вѣдь, вотъ. Ет вісім докапав літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Мкр. Г. 58. Ет тямиш же, як я і ти, що тут стежки і всі дороги черкеські обняли залоги. Мкр. Г. 25.
Живти́, -живу́, -ве́ш, гл. = жити. Тут колись добре було живши нашим, батькам, а нам уже ніколи не прийдеться живти так. Кобел. у.
Замо́лювати, -люю, -єш, сов. в. замоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Замаливать, замолить.
Лебединий, -а, -е. Лебяжій. Стор. II. 25. Дай тобі, Боже, лебединий вік. Ном.
Пообвалювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и обваляти, обвалити, но во множествѣ.
Припізнюватися, -нююся, -єшся, гл. = припізнятися.
Страховище, -ща, с. Страшилище. Мир. ХРВ. 69, К. ЦН. 318. Під ногами страховища двигтіла земля. Мир. ХРВ. 129.
Татуньо, -ня, м. ласк. отъ тато. Просили татуньо й мамуня і я вашеці прошу. Шейк. Такъ называютъ на Волыни также и священника: Що ж, татуню, чи підете ховати, чи ні? О. 1862. IX. 52, 53. Ум. татуненько, татунейко, татунечко.
Уколо нар. Кругомъ, вокругъ.