Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вихолка, -ки, ж. Мятель, вьюга. Конст. у.
Звива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зви́тися, зів'ю́ся, -єшся, гл. 1) Извиваться. Звивається коло мужа єще гірше того ужа. Коцип. 19. 2) Вертѣться около чего; хлопотать заботиться. Швидкі, в'юнкі (жиди) звиваються коло покупців, як ті в'юни. Левиц. І. 107. Звивається проміж гостями, як та ластівка. Г. Барв. 180. Баба звивалась миттю всюди. Г. Барв. 486. 3) Взвиваться, взвиться. Звивавсь огонь понад землею. К. Псал. 176. Звилась стріла нижче хмари. Рудч. Ск. II. 99. Та ще хміль, та ще зелененький на тичину не звився. Макс. 60. Над хатами звивавсь угору дим. Г. Барв. 122.
Мняч Cм. м'яч.
Округляти, -ля́ю, -єш, сов. в. округлити, -лю́, -лиш, гл. Округлять, округлить.
Планок, -нка, м. Участокъ земли въ шесть десятинъ. Вас. 197.
Продаус, -са, м. (Продайус?) Великовозрастный ученикъ учебнаго заведенія, имѣющій уже усы. Приходять аж три чвертокласники — все продауси та голибороди. Св. Л. 137.
Стебелечко, -ка, с. Ум. отъ стебло.
Шкіритися, -рюся, -ришся, гл. = шкірити зуби.
Шкураття, -тя, соб. Куски кожи. Позбірав шкураття.
Шматянський, -а, -е. Тряпичный. Гн. І. 154.