Відлеглий, -а, -е. Отстоящій; отдаленный.
Ворчати, -чу, -чиш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Хоч не лає, дак ворчить.
Го́ре, -ря, с. 1) Горе, печаль, горесть. Іде дівчина до хати, несе своє горе. 2) Горе, несчастіе. З щастя та з горя скувалася доля. На го́ре йде́ться, пішло́. Пошло на несчастіе. Живе́, го́ря прикупи́вши. Плоховато живетъ. Ум. Го́ренько, го́речко.
Закарлю́чити, -ся. Cм. закарлючувати, -ся.
Замути́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. 1) Найти предлогъ. Заходе дяк, — нічим замутиться, — так: розміняйте, куме, п'ятака! Замутився шмаровіз, либонь то до коней, як уносить на дяченько товстенький грабовий. 2) Развлечься. Инші вишукують того кохання так, аби замутиться.
Запишни́тися, -ню́ся, -нишся, гл. = запишатися. І геть то честію такою запишнився.
Обпоганювати, -нюю, -єш, сов. в. обпоганити, -ню, -ниш, гл. Осквернять, осквернить, обгадить.
Позасиджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Засидѣться (о многихъ). Не по своїй волі позасиджувалися (дівчата).
Репанка, -ки, ж. = репанець.
Соловейко, -ка, м. = соловей. Соловейко в темнім гаї сонце зострічає.