Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Ді́яння, -ня, с. Дѣланіе.
Допомага́ти, -га́ю, -єш, сов. в. допомогти́, -можу́, -жеш, гл. Помогать, помочь. Вже й сини Шрамови підросли і допомагали батькові у походах. Як міг, так допоміг. Роби, небоже, то й Бог допоможе!
Європе́йський, -а, -е. Европейскій. Європейська культура. Європейські ідеї.
Подокочувати, -чую, -єш, гл. Докатить (во множествѣ).
Росколювати, -люю, -єш, сов. в. росколо́ти, -лю, -леш, гл. Раскалывать, расколоть.
Ростовпитися, -плюся, -пишся, гл. Раздаться, раздвинуться. Ростовптеся на люде, пропустіть старого уперед.
Снажний, -а́, -е́ Сильный, не истощенный. Та се колись був снажний кінь.
Цукар, цукер, цукор, цукур, -кру, м. Сахаръ. Чужая біда за цукар. Масненький та солоденький, гадав би сь з меду та цукру. Солодке, як цукор.
Чв'якати, -каю, -єш, гл. 1) Чавкать. Свині чв'якнули. Также то-же, что и плямкати. Пити хоче, і ніхто їй не дасть, тіки ротом чв'яка. 2) Говорится о звукѣ воды, вытѣсняемой ногой изъ подъ обуви или изъ дырявой обуви. Cм. чвохтіти, чв'якотіти. Коли б його постоли мокрі так не чв'якали.
