Відлежувати, -жую, -єш, сов. в. відлежати, -жу, -жиш, гл. Пролеживать, пролежать, лежать извѣстное время.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
Дов'яза́ти Cм. Дов'язувати.
Зачува́тися, -ва́юся, -єшся, гл. Чуяться, чувствоваться. Їй не зачувалось, що вона где усе низче та низче. І. 98).
Козгирь, -рю, м. = козирь 3.
Ли́шка II, -ки, ж. Лисица. Ум. ли́шонька. Поносуються жовті лишейки, же їх доходять панські хортойки.
Підволокти Cм. підволікати.
Правобіч нар. По правую сторону. Стоячи правобіч жертівні.
Ружа, -жі, ж. = рожа. Чия роля не йорана, на ній ружа не зривана.
Упокійний, -а, -е. Спокойный. Упокійної, святої землі не побачить.