Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вереди, -дів, мн. Капризы, прихоти.
Зада́ти, -ся. Cм. задавати, -ся.
Корець, -рця́, м. 1) Мѣра сыпучихъ тѣлъ. Способом, способом 12 жидів насилу корець хмелю витаскали на гору. Ном. № 924. З'їхалася Марусина родина, звезла, знесла сім кірців муки на коровай. О. 1862. IV. 13. 2) Желѣзный или деревянный ковшъ. І в корці води напій маєш. Ном. № 3020. Корець меду у рученьках держу чи. Поїхали в ліс, вирубали на ківш і одтяли на корець. ЗОЮР. II. 57. Що це ти, бабо, ополоником їси? — Десь діти корець занесли. Ном. № 12220. 3) Каждая пара соединенныхъ подъ угломъ (по длинѣ) поперечныхъ досокъ на окружности колеса водяной мельницы, — въ нихъ ударяетъ вода, поворачивая колесо. Cм. коречний, корчак. Шух. І. 113. 4) Насѣк. уховертка; клещакъ, Forficula auricularia. Вх. Зн. 28. Ум. кірчик.
Навзакла́д нар. Объ закладъ. Побився Максим навзаклад. Мир. ХРВ. 145.
Наді́яння, -ня, с. Надежда, ожиданіе. Ех, братіку! надіялись було ми, та й те надіяння уже пропало. Іер. Гал. Переясл. ніч.
Особно нар. = особне. Хай вони собі особно, а ми — особно. Мир. Пов. II. 68.
Плеканий, -а, -е. Заботливо, нѣжно воспитанный. Уман. у.
Поброїти, -ро́ю, -їш, гл. = наброїти. Вх. Лем. 451.
Повікувати, -ку́ю, -єш, гл. Долго жить. Вх. Зн. 50.
Хабатарня, -ні, ж. Заводъ для вычинки козьихъ шкуръ.