Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ворожбитка, -ки, ж. Ворожея, чародѣйка. Гол. IV. 445.
Го́стенько, -ка, м. Ум. отъ гість.
Доки́дати 1, -даю, -єш, гл. Добросать.
Застила́ти, -ла́ю, -єш, сов. в. засла́ти, -стелю, -леш, гл. 1) Застилать, заслать. Столи застилали. Мет. Око застила сльозою. МВ. (О. 1862. І. 76). 2) засла́ти о́чі. Закрыть глаза, переносно: умереть. Иноді, як прийдеться, так тяжко стане на серці, що й молю Бога, щоб мені очі заслати. Г. Барв. 101.
Косатий, -а, -е. Съ большими косами. Дві дівки косатих та два парубки усатих. Чуб. V. 439.
Куделиця, -ці, ж. = куделя. Вас. 202. В тую метелицю куделила б куделицю. Мет. 236. Ой пряла-б я куделицю, — головка болить. Н. п.
Офіра, -ри, ж. = охвіра. Чуб. І. 168.
Павич, -ча, м. 1) Павлинъ-самецъ. Ручку з ручкою зчепивши, мов павич і пава, йшли із церкви молодії, роду честь і слава. Мкр. Н. 2) мн. Родъ вышивки на женской сорочкѣ. Чуб. VII. 427.
Сороколітній, -я, -є. Сорокалѣтній. О. 1861. І. Кон. 321.
Чупрявий, -а, -е. Хохлатый. Коло мене хлопці жваві молоді і чупряві. Стор. МПр. 159.