Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бутинарь, -ря, м. Работникъ въ бутині, дровосѣкъ. Желех.
Голосочок, -чка, м. Ум. отъ голос.
Заввиш, завви́шки, нар. Вышиною. Кров із ями свистала вгору заввишки з чоловіка. ЗОЮР. І. 302. Де хата стояла, — кропива та бур'ян заввишки з мене поросло. Г. Барв. 176. Ум. завви́шечки.
Завину́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) = завитися 2. 2) О цвѣтахъ: свертываться, складывать лепестки. Завинулась калинонька, та й не роспускає. Рудан. І. 15.
Мизерні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Бѣднѣть, нищать. 2) Худѣть, тощать, приходить въ болѣзненное состояніе. Оце й захиріє дитина, стогне, мизерніє. Думаю: от-от умре. Левиц. І. 139.
Мовча́ння, -ня, с. Молчаніе. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не забороняє думати. Мир. Пов. II. 84.
Побочина, -ни, ж. Боковая стѣна. Вх. Зн. 50.
Стидати, -да́ю, -єш, гл. Стыдить. Баба стидає дитину. Рк. Левиц.
Сурмовий, -а, -е. Трубный. сурмова́ сопілка. Боевая труба. Козацькі коні голосно заржали, заголосили сурмові сопілки. К. МБ. II. 139.
Шумотіти, -мочу, -тиш, гл. Журчать. Тихо шумотіла прозора водиця поміж густими очеретами. О. 1862. І. 55.