Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

босяжник
босяк
босятник
бот
ботвина
ботей
ботелев
боти
ботик
боток
ботюк
ботя
бохало
бохон
бохунець
боцюн
боцян
бочалка
бочанець
бочанин
бочастий
боченько
бочечка
бочечок
бочистий
бочити
бочитися
бочище
бочій
бочка
бочковий
бочкори
бочкуватий
бочкур
бочок
бочонок
бочуля
боюн
боягуз
боязкий
боязко
боязливий
боязливо
боязний
боязно
боязький
боязько
боярий
боярин
бояринування
бояринувати
бояронько
боярочко
боярство
боярський
боярчик
боясть
боятися
бра
бравий
браво
брага
браговар
бражечка
бражка
бражний
бражник
бражниця
бражуха
бразилія
бразолійний
бразолійник
бразолія
бразоля
брай
брак
бракнути
бракувати
бральниця
браля
брам
брама
брамний
брамурний
брандзя
брандуші
брандушки
бранець
бранка
брання
браночка
брань
брат
братан
братанець
братаниця
братанич
братаничка
братання
брататися
браташшя
брате
братерній
братерство
братерськи
братерський
братець
братецьки
брати
братим
братимство
братина
братися
братителі
братиха
братища
братів
братівство
братієчко
братій
Бульбулькати, -каю, -єш, гл. = булькати. О. 1862. VII. 72.
Знеохочувати, -чую, -єш, сов. в. знеохо́тити, -хо́чу, -тиш, гл. Обезкураживать, обезкуражить, лишить охоты, желанія. Желех.
Пасман, -ну, м. Полоса. У пасмани. Въ полосы (о матеріи). Гол. Од. 21.
Покульбачити, -чу, -чиш, гл. Осѣдлать (многихъ лошадей).
Попоплакати, -плачу, -чеш, гл. Много плакать, наплакаться. Стара тії листи що-дня вичитує, — і попоплаче над ними, і попосміється. МВ. (О. 1862. III. 35). Що попоплакала мати наша покійна за батьком! О. 1862. X. 33.
Тафля, -лі, ж. = тахля. Ум. та́фелька. МУЕ. І. 189.
Хазяйнування, -ня, с. Хозяйничаніе.
Хмурний, -а, -е. 1) Пасмурный. Хмурний день сьогодні. Черниг. г. 2) Мрачный, угрюмый, грустный. Чого ж ти, мила, такая і вдень, і вночі хмурная? Чуб. V. 690. Чого хмурні очка смутні? Грин. ІІІ. 163. Хмурний віл чогось уже днів зо три ходе. Черк. у. Ум. хмурне́нький, хмурне́сенький. Грин. ІІІ. 97.
Чагарняк, -ку, м. = чагарник. ЗОЮР. II. 35. Рикання їх в чагарниках чувати. К. Іов. 63.
Черідка, -ки, ж. 1) Ум. отъ череда. 2) Свиное стадо. Грин. II. 293. Ніхто з людей не бачив, шоб свині увечері вертались додому з черідки не біжучи. Грин. II. 292.
Нас спонсорують: