Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

босяжник
босяк
босятник
бот
ботвина
ботей
ботелев
боти
ботик
боток
ботюк
ботя
бохало
бохон
бохунець
боцюн
боцян
бочалка
бочанець
бочанин
бочастий
боченько
бочечка
бочечок
бочистий
бочити
бочитися
бочище
бочій
бочка
бочковий
бочкори
бочкуватий
бочкур
бочок
бочонок
бочуля
боюн
боягуз
боязкий
боязко
боязливий
боязливо
боязний
боязно
боязький
боязько
боярий
боярин
бояринування
бояринувати
бояронько
боярочко
боярство
боярський
боярчик
боясть
боятися
бра
бравий
браво
брага
браговар
бражечка
бражка
бражний
бражник
бражниця
бражуха
бразилія
бразолійний
бразолійник
бразолія
бразоля
брай
брак
бракнути
бракувати
бральниця
браля
брам
брама
брамний
брамурний
брандзя
брандуші
брандушки
бранець
бранка
брання
браночка
брань
брат
братан
братанець
братаниця
братанич
братаничка
братання
брататися
браташшя
брате
братерній
братерство
братерськи
братерський
братець
братецьки
брати
братим
братимство
братина
братися
братителі
братиха
братища
братів
братівство
братієчко
братій
Двана́йцять и пр. = Дванадцять и пр.
Живу́чість, -чости, ж. Живучесть. Желех.
Замня́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Замяться. Як не той став хлопець, оставшись з панянками: зам'явся зараз, закахикав. Св. Л. 121. 2) Начать чувствовать себя больнымъ. Чогось мале наше зам'ялось, головка гаряча і невеселе таке. Коли б ще не занедужало. Черниг. у.
Зстарітися, -ріюся, -єшся, гл. Состариться. Зстаріли ви, ненько! МВ. ІІ. 15. І зстарівся воюючи, по корчмах ночуючи. Ном. № 1700.
Му́жній, -я, -є. 1) Мужній, принадлежащій мужу. Хто такий у світі зору засипляє: чи молода дівчинонька, чи бідная удівонька, чи мужняя жона? Чуб. V. 486. 2) ж. Замужняя. Сі баришні як би були мужні, то б їм землі треба. Донск. обл. 3) Мужественный. З молодого хлопця починає виходити мужній, дорослий чоловік. Левиц. І. Вона почула його гарячу мужню руку під своєю рукою. Левиц. І. 4) Мужественный, смѣлый, обладающій мужествомъ.
Нестеменнісінько нар. Точнехонько. Нестеменнісінько така. О. 1862. І. 78.
Обезглуздіти, -дію, -єш, гл. Потерять разсудокъ, ошалѣть, рехнуться. Наталка так обезглузділа, що любить запропастившагось Петра. Котл. Н. П. 374.
Одо.. Кромѣ находящихся здѣсь словъ смотри еще отъ відо... до відотіль.
Покірний, -а, -е. Покорный, кроткій, смирный. Покірної голови меч не йметь. Ном. № 3305. Покірнеє та дитятко та Мар'єчка. Мет. 175., Ум. покірне́нький.
Розсупонитися, -нюся, -нишся, гл. Развязать поясъ, разстегнуть юбку.
Нас спонсорують: