Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гнідан
гнідий
гнідити
гнізденце
гніздечко
гніздити
гніздитися
гніздище
гніздо
гніздюк
гній
гнійний
гнійник
гністі
гніт
гнітисрака
гнітити
гнітитися
гнітуха
гнітючка
гнобитель
гнобити
гноївка
гноївня
гноїння
гноїсько
гноїти
гноїтися
гноїще
гнойовий
гнойовик
гнойовисько
гнойок
гноття
гноюватий
гнояк
гнояка
гнояний
гноянка
гноярня
гнузда
гнуздати
гнуздечка
гнути
гнутися
гнучий
го! I
го II
гобелки
гобза
гобзувати
гоблюванка
гов!
говбур
говедо
гов'єдо
говільник
говільниця
говіння
говір
говірка
говіркий
говіронька
говіти
говорити
говоритися
говоріння
говорливий
говоруха
говорушка
говорючий
гогіт
гоголіти
гоголь
гоготання
гоготати
год
годен
годильник
година
годинарь
годинка
годинний
годинник
годинонька
годиночка
годинуватий
годиняр
годити
годитися 1
годитися 2
годі
годівля
годівщина
годко
годний
годованець
годований
годованка
годованок
годовий
годовик
годовини
годовище
годок
годочок
годувальниця
годування
годувати
годуватися
годуля
годун
годунець
годяний
годящий
гоже
гожий
гозеро
гоїння
гоїти
Вистромляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вистромити, -млю, -миш, гл. Выставлять, выставить, выткнуть. Вистромила (лисиця) хвоста з нори. Мнж. 4. З куща вистромила рило. Левиц. І. 494.
Ману́шечка и манишка, -ки, ж. Малютка. Та воно манушечка, — не бий його. Волч. у.
Перегнітити, -гнічу, -тиш, гл.себе. Подавить, обуздать. Оліхвер вилаяв мене ні за віщо, ще й ударив, — я себе перегнітив: одійшов та й край. Волч. у.
Покадити, -джу́, -диш, гл. Покадить. Я тютюном покадила, а редькою споминала. Чуб. V. 562.
Прикрість, -рости, ж. 1) Непріятность. Не роби прикрости. Н. Вол. у. Наче на прикрість матері Мася все водилась з ляхами та з ляхівками. Св. Л. 247. 2) Непріятный вкусъ. Ця горілка має прикрість. Н. Вол. у.
П'ятдесятий, -а, -е. Пятидесятый. Желех.
Страпатий, -а, -е. 1) Растрепанный. Волосє страпате. МУЕ. III. 55. 2) Отрепанный. Краватка така вже страпата, що чи й надінете. Могил. у.
Упоминати, -наю, -єш, сов. в. упімнути, -ну, -неш, гл. Напоминать, напомнить, предостерегать, предостеречь кого.
Цнота, -ти, ж. 1) Добродѣтель. Цнота й покора не має місця у панського двора. Ном. № 1313. Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті. Ном. № 4447. 2) Цѣломудріе, невинность. Довідався о ладності і о її цноті. Чуб. V. 426. Хоть я сирота, є у мене цнота. Гол. ІІІ. 321. Ум. цно́тонька. Гол. IV. 321.
Штирхати, -ха́ю, -єш, гл. = шпиркати. Г. Барв. 328. Ножем йому штирхає. К. МБ. X. 17.
Нас спонсорують: