Запро́дувати, -дую, -єш, сов. в. запро́дати, -да́м, -даси́, гл. Запродавать, запродать, продавать, продать окончательно. Ой коню мій, коню, коню вороненький, я ж тебе запродав за Дунай бистренький. Ой мене не взято і не запродато, тільки ж мені світ не вілен ні в будень, ні в свято. Чи тебе завдано, а чи запродано?
Зди́рник, -ка, м. = здирця. Народ не любить багачів, каже, що вони здирники.
Квилина, -ни, ж. Плачъ, стенаніе. Ненько моя, ненько, мала-сь мя єдину, — дала-сь мене, ненько, навіки в квилину.
Лапики, -ків, мн. Раст. Caltha palustris.
Нюхач, -ча, м. = нюхарь. Нюхачів багацько, та табаки нема.
Отаманенко, -ка, м. Сынъ атамана.
Плисковатий, -а, -е. Плоскій. На низенькому плисковатому острівці. Ум. плиско́ватенький. Плисковатенький рівний камінь.
Скалити, -лю, -лиш, гл.
1) Занозить. Ноги собі скалить, а чоботи на кию носить.
2) Скалить, оскаливать, обнажать. Скалить зуби, як собака.
3) Сильно бить, разбивать въ щепки.
4) Браниться, ручаться.
Сухітка, -ки, ж. Ум. отъ сухота.
Торбака, -ки, ж. Ув. отъ торба.