Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гармій
гармонійний
гармонія
гарнаситися
гарнасся
гарнасуватися
гарнець
гарний
гарник
гарнійшати
гарнісінький
гарнісінько
гарніти
гарно
гарнюк
гарнюсінький
гарнюсінько
гарнючка
гарпулець
гарт
гартівничий
гартований
гартовня
гартування
гартувати
гартуватися
гарувати
гарука
гарукатися
гарфа
гарцівник
гарцівниця
гарцьовий
гарцювання
гарцювати
гарч
гарчання
гарчати
гарчє
гарчик
гарькавий
гарювати
гарюкало
гаряч
гаряч 2
гаряче
гарячий
гарячити
гарячіти
гарячка
гарячкувати
гарячник
гарячосердий
гас
гасання
гасати
гасило
гаситель
гасити
гасіння
гаска
гасло
гасловий
гасник
гасниця
гаснути I
гаснути II
гаспед
гаспедів
гаспедюка
гат
гатала
гаталай
гаталати
гатаман
гателити
гатинець
гатити
гатитися
гатінка
гатка
гать
гафини
гафт
гафтарь
гаць-го-га!
гач
гача
гачечок
гачі
гачник
гачок
гачур
гачура
гачурик
гачурка
гашення
гашка
гашурка
гая!
гаянка
гаяння
гаяти
гаятися
гвавт
гваджениця
гвалт
гвардійонець
гвардія
гварити
гвер
гвинт
гвинтовка
гвіздє
гвіздок
гвоздик
гвоздити
гвоздички
гвор
гданськ
Вистромляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вистромити, -млю, -миш, гл. Выставлять, выставить, выткнуть. Вистромила (лисиця) хвоста з нори. Мнж. 4. З куща вистромила рило. Левиц. І. 494.
Ману́шечка и манишка, -ки, ж. Малютка. Та воно манушечка, — не бий його. Волч. у.
Перегнітити, -гнічу, -тиш, гл.себе. Подавить, обуздать. Оліхвер вилаяв мене ні за віщо, ще й ударив, — я себе перегнітив: одійшов та й край. Волч. у.
Покадити, -джу́, -диш, гл. Покадить. Я тютюном покадила, а редькою споминала. Чуб. V. 562.
Прикрість, -рости, ж. 1) Непріятность. Не роби прикрости. Н. Вол. у. Наче на прикрість матері Мася все водилась з ляхами та з ляхівками. Св. Л. 247. 2) Непріятный вкусъ. Ця горілка має прикрість. Н. Вол. у.
П'ятдесятий, -а, -е. Пятидесятый. Желех.
Страпатий, -а, -е. 1) Растрепанный. Волосє страпате. МУЕ. III. 55. 2) Отрепанный. Краватка така вже страпата, що чи й надінете. Могил. у.
Упоминати, -наю, -єш, сов. в. упімнути, -ну, -неш, гл. Напоминать, напомнить, предостерегать, предостеречь кого.
Цнота, -ти, ж. 1) Добродѣтель. Цнота й покора не має місця у панського двора. Ном. № 1313. Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті. Ном. № 4447. 2) Цѣломудріе, невинность. Довідався о ладності і о її цноті. Чуб. V. 426. Хоть я сирота, є у мене цнота. Гол. ІІІ. 321. Ум. цно́тонька. Гол. IV. 321.
Штирхати, -ха́ю, -єш, гл. = шпиркати. Г. Барв. 328. Ножем йому штирхає. К. МБ. X. 17.
Нас спонсорують: