Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6

цидрина
цизорик
цизром
цикавка
циконіти
цили
цилюрик
цимбал
цимбали
цимбалист
цимбриння
цимбрований
цина
цинамон
цинамоновий
цингакора
цинґель
циндра
циндрити
циндря
цинобра
циновий
цинтір
циприс
циранка
цирка
циркати
цирклювати
циркул
цирочка
цитати
цитрина
цитринка
цитриновий
цитувати
цить
цифра
цифрувати
цихвирувати
цихвіра
цицак
цицечка
циціаька
цицовий
цицуля
цицуня
цицька
цицьката
цицьковий
циця
цицятий
ці
ціба
цібе
ціва
цівати
цівка
цівкати
цівкун
цівуватий
цід
цідивко
цідилка
цідилко
цідило
цідилок
цідити
цідитися
цідіння
цідула
ціжби
цізю
цізю-на
цік!
цікавий
цікавити
цікавитися
цікавість
цікаво
ціле
цілець
цілечкий
цілий
цілик
цілина
цілинний
цілитель
цілити 1
цілити 2
цілитися
цілиця
ціліндра
ціліненький
цілісінький
цілість
ціліський
цілка
цілкий
цілковий I
цілковий II
цілком
цілник
цілоденне
цілоденний
цілорічний
цілосвітній
цілування
цілувати
цілуватися
цілух
цілушка
цілцем
ціль
цільба
цільник
цільно
цілювати
цілюрник
цілючий
ціляти
Вигодовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. вигодуватися, -дуюся, -єшся, гл. Вскармливаться, вскормиться, быть вскормленнымъ. З нею вигодувався і зріс укупі. Котл. Н. П. 356.
Ґрунтови́ще и грунтови́ще, -ща, с. = Ґрунтівка. Жили вони (брати) на однім батьківськім грунтовищу. Грин. І. 287.
Дога́рювати, -рюю, -єш, гл. Догорать. Одно перегарує, а друге не догарує. Н. Вол. у.
Квилля, -ля, с. 1) Стонъ, стенаніе, плачъ (о людяхъ). 2) Вой вѣтра.
Нестотнісінько нар. Точнехонько. Нестотнісінько у такому ходять котелевські дівчата. ХС. II. 129.
Обвихнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Обвиться. Та срібная сережка — Марусенька, золотий перстенек — Василенко та й обвихнувся коло ручки, коло її русої кісочки. Мил. 134.
Повиття, -тя, с. Пеленки.
Поневолити, -лю, -лиш, гл. Принудить. Поневолила дочку заміж. Васильк. у.
Сідалка, -ки, ж. = сідавка. Я сидів на сідалці у каюку. Екатер. у.
Тополя, -лі, ж. 1) Тополь, Populus. Ой там в полі дві тополі, третя зелененька. Гол. 2) водити тополю. Родъ хоровода: особымъ образомъ украшенную дѣвушку, представляющую тополю, водятъ подруги по селу и полю съ соотвѣтствующей пѣсней. КС. 1889. IX. 631. Ум. топо́лька, топо́ленька.
Нас спонсорують: