Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6

цімбра
ціна 1
ціна 2
цінитель
цінити
цінований
ціновий
ціновка
цінування
цінувати
цінціпер
цінь I
цінь! II
цінькало
цінькати
ціп I
ціп! II
ціпа-ціпа
ціпивно
ціпило
ціпина
ціпка
ціпкати
ціпкор
ціплятися
ціпов'яз
ціпок
ціпуга
ціпун
ціпура
ціпух
ціпчак
ціпчати
ціркати
ціркованик
цірувати
цірчати
цірчок
цісавий
цісарева
цісарець
цісаречок
цісарик
цісарів
цісарівна
цісарія
цісарка
цісаронько
цісарство
цісарський
цісарщина
цісарь
цісарювати
ціт
цітати
ціточка
цітрин
цітуватися
ціха
ціцаня
ціцати
ціцвірь
ціці-баба
ціцібенька
ціця
цічка
ціша
цішиця
цмакати
цмин
цмок I
цмок II
цмокання
цмокати
цмокатися
цмокнути
цмокнутися
цмоковик
цмоковина
цмокотіти
цмоктання
цмоктати
цмолити
цмулити
цнота
цнотливий
цнотливо
цнотонька
цо!
цоб
цовта
цок!
цокати
цокатися
цокотання
цокотати
цокотнеча
цокотун
цокотуха
цокувати
цомоґи
цомпель
цоркати
цоркіт
цоркотіти
цотатися
цпеник
цубірка
цубом
цуговий
цуголка
цугундер
цуґа
цуґлі
цукар
цукарня
цукерок
цукор
цукрівка
цукровий
Арти́ст, -та, м. 1) Артистъ, художникъ. 2) Актеръ. Публика тобі живому квітки кидала як солому, а вмер, артисте-небораче, то й байдуже. (Изъ эпитафіи Соленика). О. 1861. ІІ. 176.
Вигодованець, -нця, м. Воспитанникъ, питомецъ. Желех.
Гетьманець, -нця, м. Житель гетьманщини.
Дядини́, -ди́н, ж. мн. Вторникъ на первой недѣлѣ послѣ пасхи, въ который поминаютъ дядей и тетокъ. Екатер. у. (Залюбовск.).
Накази́тися, -жу́ся, -зишся, гл. 1) Набѣситься. 2) Получить водяную болѣзнь (объ овцахъ или рогат, скотѣ). Угор.
Новодранка, -ки, ж. Изорванная рубаха. (Насмѣшка: вмѣсто — новая рубаха). Що-вечора і що-ранку то й надінеш новодранку. Ном. № 11241.
Очеретяний, -а, -е. Камышевый. Котл. Ен. V. 8. очеретяний басок. Cм. басок.
Перекликати, -ка́ю, -єш, сов. в. перекликати, -каю, -єш, и -чу, -чеш, гл. Перезивать, перезвать. Молодая дівчинонька усіх хлопців перекликала. Чуб. V. 164. І все таки рідню свою я до себе перекликаю. Чуб. V. 457. Як уже всіх перекличе, то дівчата співають. Грин. III. 514.
Топчак, -ка, м. Мельница съ коннымъ или воловьимъ приводомъ.
Туптати, -пчу, -чеш, гл. Топтаться, ходить взадъ и впередъ. Я, прийшовши із дороги, тупчу коло хати. Лукаш. 141.
Нас спонсорують: