Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6

цімбра
ціна 1
ціна 2
цінитель
цінити
цінований
ціновий
ціновка
цінування
цінувати
цінціпер
цінь I
цінь! II
цінькало
цінькати
ціп I
ціп! II
ціпа-ціпа
ціпивно
ціпило
ціпина
ціпка
ціпкати
ціпкор
ціплятися
ціпов'яз
ціпок
ціпуга
ціпун
ціпура
ціпух
ціпчак
ціпчати
ціркати
ціркованик
цірувати
цірчати
цірчок
цісавий
цісарева
цісарець
цісаречок
цісарик
цісарів
цісарівна
цісарія
цісарка
цісаронько
цісарство
цісарський
цісарщина
цісарь
цісарювати
ціт
цітати
ціточка
цітрин
цітуватися
ціха
ціцаня
ціцати
ціцвірь
ціці-баба
ціцібенька
ціця
цічка
ціша
цішиця
цмакати
цмин
цмок I
цмок II
цмокання
цмокати
цмокатися
цмокнути
цмокнутися
цмоковик
цмоковина
цмокотіти
цмоктання
цмоктати
цмолити
цмулити
цнота
цнотливий
цнотливо
цнотонька
цо!
цоб
цовта
цок!
цокати
цокатися
цокотання
цокотати
цокотнеча
цокотун
цокотуха
цокувати
цомоґи
цомпель
цоркати
цоркіт
цоркотіти
цотатися
цпеник
цубірка
цубом
цуговий
цуголка
цугундер
цуґа
цуґлі
цукар
цукарня
цукерок
цукор
цукрівка
цукровий
Випорювати, -рюю, -єш, сов. в. випороти, -рю, -реш, гл. 1) Выпарывать, выпороть, отпороть. Із-під стоячого підошву випоре. Ном. № 11064. 2) Только сов. в. Выпороть, высѣчь. На всі боки випоров. Ном. № 4020.
Вислобонити, -ню, -ниш, гл. Освободить.
Живоро́бка, -ки, ж. річка-живоро́бка. Сказочная чудотворная рѣчка. Чуєш у казках — то змії, то річки були живоробки, то цілюща, то мертвяща вода. Рудч. Ск. І. 130.
Либо́нь нар. Вѣроятно, кажись. Либонь і до гробової дошки щастя не дочекаюся. Ном. № 8317. Чорна хмара наступає, либонь дощик буде. О. 1862. X. А під лісом, край дороги, либонь курінь мріє. Шевч. 82.
Переправа, -ви, ж. Переправа. Як до Дністра прибували, через три перевози переправу мали. АД. II. 103. Ой пішли чумаки в дорогу, дійшли вони до перевозу. Один каже: річенька мала, другий каже: худа переправа. Чуб. V. 1039.
Питво, -ва, с. Питье.
Приданяне, -нян, мн. Придане. Вх. Лем. 456.
Пролітувати, -тую, -єш, гл. Прожить лѣто, провести лѣто. Знов пійшла по людях: де пролітую, де прозімую. Г. Барв. 368.
Скурити, -рю́, -риш, гл. Выкурить. Вх. Зн. 64. Скурив увесь тютюн.
Стяголь, -ля, м. Деревянная палочка, соединяющая въ саняхъ передній копил съ головою полоза. Сумск. у.
Нас спонсорують: