Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гусениця

Гу́сениця, -ці, ж. = Гусельниця.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 342.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУСЕНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУСЕНИЦЯ"
Вухатий, -а, -е. Съ большими ушами, длинноухій.
Доброчи́нність, -ности, ж. Благодѣяніе, благотворительность. За мою доброчинність така мені дяка. Н. Вол. у.
Заве́йкати, -каю, -єш, гл. Закричать «вей-мир». «Яку торбу, якого баранця?» — завышали жиди. Рудч. Ск. II. 132.
Здити́ніти, -нію, -єш, гл. Впасть въ дѣтство. Екат. г.
Зі́спити, -плю, -пиш, гл. = зуспіти. Я його зіспив під лісом. Камен. у.
Накува́ти Cм. наковувати.
Погуркати, -каю, -єш, гл. Погремѣть, погромыхать, постучать.
Построїни, -їн, ж. мн. Постройки. Гарні люде, построїни доладу і волики єсть, і овечата єсть, і конячки мають. Чуб. IV. 95.
Прилеглий, -а, -е. 1) Прѣлый. Прилегле жито. Харьк. 2) Примыкающій, сосѣдній. Опинилася на улиці прилеглій. МВ. ІІІ. 32.
Примолотити Cм. примолочувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУСЕНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.