Запи́тувати, -тую, -єш, сов. в. запитати, -ті́ю, -єш, гл. Спрашивать, спросить. Прийшли, запитуємо попа — що візьме за вінчання. Запитай, матінко, усіх нас, де твоє дитятко бувало.
Каблі, -лів м., мн. Вилы съ тремя остріями.
Мисте́цьтво, -ва, с. Мастерство, мастерское умѣнье, искусство.
Підкова, -ви, ж.
1) Подкова. Пакінь підкований: хазяїн на зіму підкував та й забув вирвати підкови. Туди тебе зашлють, де волам роги правлять, а кіз кують підковами.
2) Желѣзная подбивка на верхней части ярма (чашовині). Ум. підківка, підківонька, підківочка.
Посушитися, -шу́ся, -шишся, гл. Посушиться. В середині каша була і кабиця за для вогню, часом щоб було де погріться і посушиться.
Пригрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. пригріти, -грію, -єш, гл. Припекать, припечь, пригрѣвать, пригрѣть. Зійшло сонце під віконце... стало пригрівать. Наше женихання — як літня роса: вітер повіє, сонце пригріє, роса опаде.
Рахуватися, -ху́юся, -єшся, гл.
1) Считаться. Махання забиття не рахується. Любімося як брати, рахуймося як жиди.
2) Собираться, намѣряться. Ми рахувалися вже їхати, як вони прийшли до нас.
Рись, -сі, ж. Рысь, Felix lynt.
Се́-б-то, нар. То-есть. Cм. Сей.
Ситити, -чу́, -ти́ш, гл. 1) — мед. Дѣлать изъ меду сыту. Чи ситив медок на святий вечір. 2) Насыщать. Отець да і мати старшого сина кляне, проклинає, із очей зганяє, середульшого сина ситить, жалує, поважає, за гостя принімає. Трупи б тліли та ситили й без того ситу землю.