Запа́ска, -ки, ж. 1) Женская одежда, замѣняющая юбку: кусокъ черной домотканной шерстяной матеріи, надѣваемый такъ, чтобы концы его сходились спереди; поверхъ этого куска, спереди, въ видѣ передника, надѣвается другой кусокъ такой же матеріи, синяго цвѣта; оба куска вмѣстѣ подвязываются краснымъ шерстянымъ поясомъ. Задній кусокъ называется просто запа́ска или за́дниця, передній — попере́дниця. 428. 2) Родъ женскаго передника: а) полотнянаго бѣлаго, надѣваемаго къ юбкѣ. 50. б) шерстяного зеленаго или краснаго, надѣваемаго поверхъ пла́хти или опи́нки. А я ж тую дрібну ряску заберу в запаску. Ум. запа́сонька, зап́асочка.
Здрі́бна нар. Мелко. Оріт же, синки, а здовга нивки, а здрібна скибки. Ум. здрібне́нька.
Кіптюга, -ги, ж. = кіптяга.
Лопу́х, -ха́, м. Раст. репейникъ, Arctium lappa. лови рибу, де лопух є. Дметься, як жаба на лопуху. Ум. лопушо́к.
Олтарь, -ря, м. = вівтарь. Піп живе з олтаря, а писарь з каламаря.
Позострічати, -ча́ю, -єш, гл. = позострівати.
Понурок, -рка, м. пт. Colymbus, гагара; морской попугай.
Ретізь, -зя, м. = ретяз 1. Ум. ретізо́к.
Рівчак, -ка, м.
1) Ум. отъ рів. Полетіла в рів, бо саме коло нашої різи був глибокий рівчак з маленькою криничкою.
2) Ручей. З джерел вода збірається в струмені, з них роблються рівчаки, з рівчаків річка.
3) Желобокъ, углубленіе. Ум. рівчачо́к.
Сей, ся и сяя, се и сеє, мѣст.
1) Этотъ, эта, это. Прости, Боже, сей раз. Сеї ласки я і в жида достану. Се ж наша батьківщина. За сеє ж дівку чорнобриву, товстеньку, гарну, уродливу тобі я далебі що дам. Чом се хата не метена? То се така твоя добрість? сеє не теє. Се да то. Сидимо у її рідні: тепер вони сеє не теє.... балакали, а далі.... се б то. То есть. А його жінка, се б то Олена, що була хорунжівна. коли се. Какъ вдругъ, какъ вотъ. Їдуть собі, коли се — мишаче військо.