Клямбра, -ри, ж.
1) Родъ скрѣпы или деревянныхъ тисковъ, употребляющихся для удержанія вмѣстѣ сколачиваемыхъ досокъ. Перш треба у клямбри взяти, а потім вже шпуги заганяти.
2) Скоба, скрѣпа желѣзная.
Ло́нька, -ки, ж. Ложка. Встрѣчается только въ слѣд. пословице: Добра кванька, та нема лоньки, — хиба буду полькам.
Мо́туз, -за, м. Веревка. Стали-сьмо на попас, я коні мотузом добрим до воза прив'язав. Слабий, як учетверо мотуз. Мотуз въ ткацкомъ станкѣ — Cм. верстат. Ум. мотузок, мотузо́чок.
Проломити, -млю́, -миш, гл. Проломить. Кругом хату обступили, самі двері проломили.
Пташа, -шати, с. Птенецъ. Пташа сторожке. Кладуть вони пташат своїх безпечно. Ум. пташатко.
Роспустниця, -ці, ж. Развратница. Ой улиця роспустниця.
Стійчик, -ка, м.
1) Караульный, часовой. Тогді стійчики, що замку стерегли, і застукали їх оттут у лозах.
2) Дежурный десятскій при волостномъ правленіи.
Трубачів, -чева, -ве Свойственный, принадлежащій трубачу.
Худопахолок, -лка, м.
1) Малосильный человѣкъ. Старший здоровий, оттакий! да й то не худопахолки.
2) Бѣднякъ, незнатный, простой человѣкъ. Як можна, що круль свою дочку видав за худопахолка.
Хупаво нар. Красиво. ; опрятно.
