Бордюг, -га и бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Cм. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. 2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ.
Гру́бний 2, -а, -е. Относящійся къ печкѣ, печной. Грубна кагла.
Діву́ля, -лі, ж. Грубо-ласк. Дѣвушка. Не для тебе я зросла красная дівуля.
Зарі́бний, -а, -е. Живущій заработками; нанимающійся. Я чоловік зарібний.
Копіт, -поту, м.
1) Пыль (въ воздухѣ). Наче череда йде — такий копіт зіб'ють. За коником став копіт.
2) Топотъ. З копотом і ржанням коней табунових.
Ославитися, -влюся, -вишся, гл. = вславитися. Ой славен, пишен молод женишок. Ой чим же він да й ославився? — Огородив двір щирим залізом.
Покулятися, -ляюся, -єшся, гл. = покатулятися.
Пролом, -му, м. Брешь, проломъ. Ломаються мов у пролом замковий, потужніють руїною моєю.
Сипаний, -а, -е. Литой (изъ металла).
Стеклий, -а, -е. 1) Плотный. Вільшина, то вона мнягка, а от берестина, то це дерево стекле.
2) О деревѣ или иномъ стеблистомъ растеніи, растущемъ въ густой заросли: тонкій к высокій.